Спецпроект

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик

Історики Ярослав Грицак, Володимир В'ятрович і Василь Расевич дискутували про постать провідника ОУН, який став головним героєм збірки "Страсті за Бандерою".

У Львові відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про вождя українських націоналістів, які протягом кількох років тривали в медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти українських та іноземних істориків і публіцистів, впродовж останніх двох років опублікованих в Інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі "Критика" та на сайті Західної аналітичної групи.

Екс-директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ятрович наголосив, що нині бракує наукової біографії Степана Бандери: "Серед авторів, які є в цій книжці, є Ґжеґож Россолінські, але наскільки я бачив його публікації, він радше собі ставить мету писати про образ Степана Бандери в дискусіях і так далі. Якогось історика, українського чи закордонного, який поставив би собі за мету проаналізувати всі можливі і доступні джерела і зробити фахову наукову біографію, такі як є в західній історіографії про Бісмарка чи про Вашингтона, немає".

На цю репліку історик Ярослав Грицак висловив думку, що міфи про Бандеру почнуться спростовуватися тоді, коли вийде принаймні 5-та його біографія. Наразі ж, за його словами, Бандері приписують злочини, яких він не зробив, і героїчні вчинки, до яких він не мав стосунку.

Василь Расевич наголосив, що ім'я Бандери на сьогодні рівною мірою використовується і інструменталізується як лівими, так і правими політичними силами, як прихильниками Бандери, так і його опонентами. "Я думаю, що такі книжки, як ви бачите перед собою, мали б тому частково покласти край", - сказав історик.

Окрім того, Расевич висловив переконання, що на сьогодні Степан Бандера став центральною фігурою новітньої української історичної політики, адже ніщо не викликає в громадян України такої сильної і різнопланової емоційної реакції, як його прізвище.

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.