Спецпроект

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик

Історики Ярослав Грицак, Володимир В'ятрович і Василь Расевич дискутували про постать провідника ОУН, який став головним героєм збірки "Страсті за Бандерою".

У Львові відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про вождя українських націоналістів, які протягом кількох років тривали в медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти українських та іноземних істориків і публіцистів, впродовж останніх двох років опублікованих в Інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі "Критика" та на сайті Західної аналітичної групи.

Екс-директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ятрович наголосив, що нині бракує наукової біографії Степана Бандери: "Серед авторів, які є в цій книжці, є Ґжеґож Россолінські, але наскільки я бачив його публікації, він радше собі ставить мету писати про образ Степана Бандери в дискусіях і так далі. Якогось історика, українського чи закордонного, який поставив би собі за мету проаналізувати всі можливі і доступні джерела і зробити фахову наукову біографію, такі як є в західній історіографії про Бісмарка чи про Вашингтона, немає".

На цю репліку історик Ярослав Грицак висловив думку, що міфи про Бандеру почнуться спростовуватися тоді, коли вийде принаймні 5-та його біографія. Наразі ж, за його словами, Бандері приписують злочини, яких він не зробив, і героїчні вчинки, до яких він не мав стосунку.

Василь Расевич наголосив, що ім'я Бандери на сьогодні рівною мірою використовується і інструменталізується як лівими, так і правими політичними силами, як прихильниками Бандери, так і його опонентами. "Я думаю, що такі книжки, як ви бачите перед собою, мали б тому частково покласти край", - сказав історик.

Окрім того, Расевич висловив переконання, що на сьогодні Степан Бандера став центральною фігурою новітньої української історичної політики, адже ніщо не викликає в громадян України такої сильної і різнопланової емоційної реакції, як його прізвище.

"Хай судить нас історія". До ювілею Андрія Лівицького

"Заповідаючи уступки на користь Польщі, місія зискувала для України доброзичливого сусіда. З ним наш уряд міг вести переговори і умовлятися щодо допомоги зброєю, амуніцією та набоями", – писав керуючий МЗС УНР Андрій Лівицький у звіті для прем'єр-міністра Ісаака Мазепи 1 квітня 1920 року.

Історія сала

Знайомство людини з салом відбулося рано. Тоді, коли не існувало ані осілого життя, ані сільського господарства, ані народів в сучасному розумінні цього слова. Вочевидь, зустрілися вони в той самим момент, коли наш пращур вперше вийшов переможцем в двобої з диким кабаном і вирішив поцікавитися, а що в того під шкірою. І виявив чималенький шмат жиру — білого, поживного, а головне смачного.

Антон Дробович: Гри в одні ворота не буде

Розмова з Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) про польсько-українські відносини, спільні плани та проекти, виклики на новій посаді, а також про те, кого він вважає героями України. Інститут Антон Дробович очолив у грудні 2019 року, після того, як виграв конкурс, попереднім керівником був Володимир В’ятрович.

Луцьк в окупації: побороти епідемії й вижити!

Луцьк – одне з перших українських міст, яке було окуповане вермахтом вже надвечір 25 червня 1941 року. Нова окупація приносить не тільки усі «принади» нацистського режиму, але й епідемії