Спецпроект

Митники не дали ввезти в Україну колекцію з 83 предметів старовини (ФОТО)

83 старовинні предмети виявили у пункті пропуску "Гоптівка" у нашого співвітчизника, який прямував з РФ до України на власному мікроавтобусі.

Про це повідомляє прес-центр Державної митної служби України.

За інформацією митників, вони знайшли в салоні автомобіля багато старовинних речей: самовар ХІХ століття, посуд, кишенькові годинники, ордена та медалі, монети та банкноти, книги і прикраси, ще й ікону.

Вилучена колекція

Власник такої колекції свідомо обрав режим спрощеного митного контролю "зелений коридор", при цьому не надавши жодних дозвільних документів на переміщення старожитностей.

 Фото Держмитслужби

В другому випадку купюру та монету, що були виготовлені на початку минулого століття, намагався незаконно вивезти з України громадянин Росії.

Громадянин прямував легковиком через пункт пропуску "Миколаївка". Предмети старовини виявили митники спільно з прикордонниками під час митного огляду в салоні авто - у конверті, що знаходився у сумці для ноутбука.

В конверті знаходились фотографії, а поміж них: купюра номіналом 25 (двадцять п'ять рублів) 1909 року виготовлення та монета 3 (три) копійки 1905 року виготовлення.

 

В цьому випадку громадянин також обрав режим спрощеного митного контролю "зелений коридор". І знову жодних дозвільних документів на вивезення даних предметів у нього не було.

За обома випадками складено протоколи про порушення митних правил за ознаками ст. 339, 352 Митного кодексу України. Предмети старовини вилучено.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.