Спецпроект

До замаху на папу Івана Павла ІІ причетне КГБ - італійські журналісти

Замах на Папу римського ІванаПавла II у 1981 році могли організувати за участі Комітету державної безпеки (КГБ) СРСР.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на польське радіо.

Італійський журналіст Фердінандо Імпозімато і суддя у відставці Сандро Проввізіонато опублікували книгу "Напад на Папу", в якій виклали свою версію замаху.

Згідно з книгою, замах на Івана Павла II було організовано Радянським Союзом та здійснено за допомогою спецслужб Болгарії і турецької мафії. Автори стверджують, що в КГБ також планували замах на лідера руху "Солідарність" Леха Валенсу під час його візиту до Риму в січні 1981 року.

Польське радіо не уточнює, яким чином автори книги прийшли до таких висновків.

Іван Павло ІІ - ким він був до того, як став Папою

Як повідомлялося, раніше журналіст італійської газети "Репуббліка" Марко Ансальдо спільно з турецькими кореспондентом Ясеміном Таскина опублікували книгу "Вбити Папу: правда про замах на Івана Павла II".

За їхньою версією, замах організували члени групи "Сірі вовки" з ненависті до Заходу, а також, щоб кинути виклик турецькому керівництву, яке активно співпрацювало з західними країнами.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.