Спецпроект

В Ленінабаді демонтували Леніна - найвищого в Азії

У Худжанді демонтували найвищий в Таджикистані і всій Центральній Азії пам'ятник Леніну.

Про це повідомляє "Азія плюс". Ввечері 30 травня статую відокремили від постаменту й на вантажівці відвезли в худжандський Парк Перемоги. 31 травня, за інформацією видання, статую почнуть встановлювати там на новий постамент.

На місці пам'ятника Леніну мерія Худжанду збирається побудувати меморіальний комплекс, присвячений засновнику таджицької держави Ісмаїлу Самані.

Мавозолей Леніна: картонна модель для склеювання (АРТЕФАКТИ)

Пам'ятник Леніну в Худжанді, який за радянських часів називався Ленінабад, був поставлений в 1974 році, його висота становить понад 22 метрів разом із постаментом. Пам'ятник відлито з нержавіючої сталі скульптором Миколою Щербаковим, навколо монумента була влаштована площа з фонтаном з каменю і мармуру.

Видання "Азія плюс" передає, що за демонтажем пам'ятника спостерігала в основному місцева молодь. Кілька літніх жінок розплакалися.

Нагадаємо, що у квітні 2011 року в селі Новослобідка під Запоріжжям за сприяння КПУ було відкрито пам'ятник Леніну.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.