Спецпроект

Дії СБУ щодо істориків назвали поверненням до "холодної війни"

Українська Інформаційна Служба засуджує дії СБУ щодо співробітників музею "Тюрма на Лонцького" і обіцяє інформувати світову спільноту про повернення української влади до практики "холодної війни".

Про це йдеться у заяві УІС, яке є в розпорядженні "Історичної Правди". Наводимо текст заяви повністю:

"Як повідомили ЗМІ: в Україні починається нова хвиля політичних реперсій. Цього разу - проти 16 науковців-істориків - усіх працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Їх усіх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України "за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю".

Незважаючи на неодноразові роз'яснення компетентних фахівців - істориків та правників, численні звернення представників вітчизняних та світових академічних кіл, громадськості СБУ досі намагається кваліфікувати історичні матеріали як таємні, хоча не має на це підстав - закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, які містять інформацію про факти порушень прав та свобод людини і громадянина та незаконні дії органів державної влади, їх посадових осіб.

Світова українська спільнота все більше переконується, що "вуха" українських спецслужб «не чують» голосу власного народу, бо настроєні на московську хвилю.

Українська Інформаційна Служба розглядає це неподобство, як наступ на конституційні свободи громадян України, як пряме нехтування правами людини та виконання політичного замовлення чужої держави.

і ВИМАГАЄ:

Припинити тиск на істориків за надуманими звинуваченнями, повернути копії історичних матеріалів та оргтехніку, раніше незаконно вилучені у директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, відмовитись від повернення до ганебної практики ВЧК-НКВД-ГПУ-КГБ, давно засудженої цивілізованим світом.

Залишаємо за собою право розпочати широку кампанію інформування української та світової спільноти, дипломатичних представництв, урядів країн, міжнародних організацій про повернення України в стійло тоталітаризму, сповзання влади до риторики і практики "холодної війни".

У своєму прагненні не допустити порушення прав людини та повторної колонізації України будемо використовувати всі можливості: від міжнародних культурних, спортивних, економічних заходів, до проведення відповідних слухань на Всесвітньому форумі українців та парламентами країн вільного світу".

Нагадаємо, що 14 червня Служба безпеки України викликала на допит усіх 16 працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Їх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.