Спецпроект

У Києві з'являться вулиці Миколайчука і Некрасова. Бульвара Давидова не стане

До 100-річчя письменника Віктора Некрасова та 70-річчя актора Івана Миколайчука комісія КМДА з питань перейменувань та пам'ятних знаків прийняла рішення про увічнення пам'яті цих відомих киян.

Про це розповів член комісії, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Іменем Івана Миколайчука буде названа колишня вулиця Олександра Серафимовича (російський письменник і чиновник від літератури) на Березняках. У багатоповерхівці на Серафимовича, 5 і жив Іван Миколайчук - з 1971 року до смерті 3 серпня 1987 року.

На бульвар Віктора Некрасова перейменують бульвар Давидова на Русанівці. Олексій Давидов - київський голова, з іменем якого пов'язують Куренівську трагедію 1961 року.

50 років Куренівській трагедії: як і чому це сталося

Є міська легенда про те, як водії трамваїв, чиї колеги (50 людей) загинули у затопленому селевим потоком трамвайному депо, оголошували зупинку "Бульвар Давидова" як "Бульвар ДЕНИСА Давидова".

Іван Миколайчук - український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та дві режисерські роботи. Навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

Миколайчук: невідомі знімки життя і смерті (ФОТО)

Віктор Некрасов - письменник закінчив Київський будівельний інститут і у свій час працював архітектором. Навчався у театральній студії при київському Театрі російської драми, після чого працював актором і театральним художником.

"Улюблений письменник Сталіна" і улюблений письменник усієї країни за роман "В окопах Сталінграда", який дав хід цілій школі "окопної правди".

Правда про війну з дозволу Сталіна. 100 років Віктору Некрасову

Завдяки Некрасову відбулося і народження феномену Андріївського узвозу в Києві - після його статті "Дім Турбіних" розпочалося масове паломництво до будинку, де жив Михайло Булгаков.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.