Спецпроект

Під Києвом лицарі штурмували середньовічну фортецю (ФОТО)

У "Парку Київська Русь" під Києвом пройшов історичний фестиваль "Лицарство XV століття - Штурм фортеці".

Атмосферу Середньовічної Європи відтворювали понад 300 українських та закордонних реконструкторів і артистів різних жанрів, повідомляє УП.Життя.

Учасники дійства влаштували видовищну середньовічну битву "меле": лицарі продемонстрували всі обладунки, зброю та бойові маневри.

 Вітальний вихід усіх учасників - представників різних клубів реконструкції

Билися лицарі на совість. Від ударів прогиналися шоломи та ламалися списи.

 З луками й стрілами, мечами й списами, у кольчузі й шоломах...

"Було спекотно. Проте зараз ми вдягнені в одяг з натуральних тканин, який добре вентилюється. До пекучого сонця ми були готові, адже у Середні віки особливих силових вправ лицарі не виконували, а більше уваги приділяли витривалості", - розповів Костянтин Тимофєєв (клуб "Рота святого Андрія").

"Без страху й докору"...

Поряд із лицарями були справжні дами, які після битв поїли своїх героїв водою та приводили їх до тями.

Реконструкція штурму фортеці XV сторіччя стала кульмінацією свята. Вона відбулася з використанням драбин, тарану, катапульти і требушету (метальної машини - ІП).

 Надто важке ядро не долітало навіть половини відстані до брами фортеці

Глядачам показали, як доблесні лицарі брали в облогу замки, яку використовували при цьому тактику та як мешканці захищали свої володіння.

Середньовічні "сапери" підривали частокіл порохом...

"Удари всі були справжніми. Ось, наприклад, у Генрі на обличчі та шоломі слід від "несправжнього" удару", - зізнаються лицарі й посміхаються.

 Хто зі зброєю до нас прийде, той від зброї й загине...

За лаштунками дійства, у таборі, де жили учасники фестивалю, теж панувала атмосфера суворого та романтичного Cередньовіччя: саморобний одяг та посуд, стародавні страви, життя просто неба.

 У таборі затишшя перед боєм

Відвідувачі ж могли пройти з екскурсоводом територією парку та послухати, як жили українці в Cередньовіччі.

Як розповіла одна з учасниць фестивалю Анна, для реконструкторів фестиваль тривав 4 дні: в четвер та п'ятницю шанувальники Cередньовіччя відтворювали історичні події в закритому колі, а в суботу й неділю - для відвідувачів.

1410: білоруська реконструкція про князя Вітовта (ВІДЕО)

За її словами, більшість реконструкторів глибоко вивчають певну добу, тож коли вони зустрічаються на фестивалях, то більшість уже знайомі - і їм є чим поділитися.

 Всі фото - УП.Життя

Анна також зізналася, що дійства без відвідувачів відбуваються дещо інакше, ніж на публіці: реконструктори почуваються вільніше й усе відбувається природніше, ніж на показ. Вона розповіла, що й у ніч перед показом реконструктори брали штурмом фортецю: відточували майстерність в улюбленій справі.

На дівчині - одяг простої селянки, який вона зшила сама. Кожна деталь одягу відповідає духу доби: від тканини й крою до взуття з "панчохами" та аксесуарів: ремінця, ґудзиків, головних уборів.

Анна розповіла, що деякі дівчата шиють собі одяг до кожного фестивалю, відповідно до обраного образу й статусу. Чоловіки ж часто шиють собі один костюм, який використовують, доки не зноситься. Але їм зазвичай ще належить одягати обладунки.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.