Спецпроект

Литва обурена тим, що Австрія відпустила кадебіста

У Литві обурені рішенням Австрії відпустити на свободу громадянина Росії, полковника КДБ Михайла Головатова, раніше затриманого за європейським ордером на арешт.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Президент Литви Даля Грібауаскайте заявила, що поспішність Австрії в цьому питанні - політично невиправдана дія, котра підриває основи правового співробітництва європейських країн.

Сьогодні з Відня в знак протесту відкликаний посол Литви, а австрійському послу в литовській столиці вручена нота з проханням роз'яснити: чому відпущений на свободу полковник КДБ Головатий, який у січні 1991 року на чолі групи "Альфа" штурмував Вільнюську телевежу і підозрюваний у злочинах.

1991: радянські війська штурмують телевежу у Вільнюсі (ВІДЕО)

Глава парламентського комітету з міжнародних справ Емануеліс Зінгеріс, говорячи про це рішення Австрії, в якому він не виключив тиску Росії, зауважив: "Сподіваюся, цей плювок в обличчя Європи буде оцінений нашими партнерами. А що було б, якщо б відпустили Радко Младича?".

Біля австрійського посольства у Вільнюсі пройшов мітинг, на який зібралися свідки подій 1991 року, родичі загиблих. Вони тримали в руках плакати "Warum?" (Чому?) і "Ганьба Австрії!".

Литва, будь вільною! Спогади учасника студзагону оборони Вільнюса

Напередодні у Відні був затриманий Михайло Головатий - полковник запасу КДБ, на початку 1990-х років - командир групи "Альфа", яка брала участь у вільнюських подіях 1991 року.

Нагадаємо, що у травні генпрокуратура Литви оголосила про намір допитати щодо кривавих подій у Вільнюсі в січні 1991 року екс-президента СРСР Михайла Горбачова.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.