Толстоухов запевняє, що видає свій опус про Харцизьк за власні кошти

Книга Анатолія Толстоухова "Харцизьк: час, події, люди", на видання якої з держбюджету виділено 350 тис. гривень, насправді видається не за державний рахунок.

Про це заявив радник прем'єр-міністра Анатолій Толстоухов у інтерв'ю "Главкому".

"Ми цю книгу видавали на гроші, зібрані в місті, в тому числі мною, депутатами Тулубом, Ларіним, Зубановим, нашими земляками, - стверджує чиновник. - У книзі немає й копійки бюджетних грошей".

Ось як виглядає фінансування книги "Харцизьк: час, події, люди. Том 1" (1000 екземплярів по 350 грн = 350 тисяч грн) словами Толстоухова:

"В Україні не було книжок, які розповідають про історію областей, міст, районів. На сесії депутатів було прийнято рішення про створення редакційної колегії, опікунської ради, сформовано авторський колектив. За рік видається одна книга, потім друга. Виникає питання: де взяти гроші на її видання?

Їду в Москву, знаходжу там колишнього першого секретаря міськкому Луньова, який очолює потужну структуру у вугільній галузі: - "Володимир Георгійович, для видання книжки потрібні гроші".

Луньов виділяє 30 тисяч доларів, Тулуб не менше, ми з Зубановим і Ларіним даємо. На сесії приймається рішення про підписку на видання: вносьте 250 гривень, і щойно книжка вийде - ви її отримаєте. Таким чином, акумулювалися кошти на видання".

"Ані Тулуб, ні Зубанов, ні Ларін, ні Толстоухов гонорарів не отримували, - запевнив радник прем'єра. - Премії отримали люди, які безпосередньо працювали над книгою. А нам як гонорар вручили по одному екземпляру в шкіряній палітурці".

2004 рік: як Толстоухов проголошував Януковича президентом (ФОТО)

Нагадаємо, учора стало відомо, що Держкомтелерадіо вирішило профінансувати за програмою підтримки книговидання "Українська книга" книгу "Харцизьк: час, події, люди. Том 1", де співавторами є колишній міністр Анатолій Толстоухов, голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб та інші високопосадовці.

Натомість Держкомтелерадіо, незважаючи на протестні листи від президента НАНУ Бориса Патона, відібрало державне фінансування у 54-го (додаткового) тому зібрання творів Івана Франка, який містить літературознавчі, фольклористичні, етнографічні та публіцистичні праці Каменяра.

У 2010 році Держкомтелерадіо вже просив у держави 350 тисяч на видання 1000 екземплярів першого тому твору Толстоухова про його рідний Харцизьк, але отримав від "Української книги" відмову. З аналогічним проханням Держкомтелерадіо звернувся до держави і цього року.

Толстоухова звинуватили в плагіаті книги з історії України

Заступник голови Держкомтелерадіо Анатолій Мураховський, відповідаючи на запитання, чому ця книга заслужила право на виділення 350 тисяч гривень бюджетних коштів для її підготовки, виготовлення та розповсюдження в рамках програми "Українська книга", пообіцяв знизити вартість видання.

Обґрунтовуючи цінність книги "Харцизьк: час, події, люди. Том 1", Мураховський сказав, що вона цікава як "історична повість про одне з міст України".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.