Росія відмовила генпрокуратурі Литви у допиті Горбачова

Росія відмовилася допитати на прохання литовських прокурорів колишнього президента СРСР Михайла Горбачова у зв'язку зі справою про трагічні події 13 січня 1991 року під час штурму радянським спецназом телевежі у Вільнюсі. Тому що РФ боїться за свій суверенітет і безпеку?

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на Генпрокуратуру Литви.

"Надійшла тільки одна відповідь на прохання про правову допомогу провести допит президента СРСР Горбачова, - інформує прокуратура. - У відповіді йдеться про відмову виконати цю дію".

За даними литовських прокурорів, Росія відмовилася допитати першого і останнього президента СРСР Михайла Горбачова на підставі положення Конвенції Ради Європи від 1959 року "Про взаємодопомогу в кримінальних справах", згідно з яким правова допомога не надається, "якщо це може зашкодити суверенітету або безпеці країни, яка отримала це прохання, її громадському порядку або іншим важливим інтересам".

Головний прокурор Департаменту карного переслідування Генпрокуратури Литви Сімонас Слапшінскас пояснив: "У справі недостатньо даних, які дозволили б визнати президента СРСР підозрюваним. Тому його і просили допитати як свідка". 

Як українці захищали Вільнюс від радянського спецназу

Він зазначив, що Росія досі негативно відповідала на всі звернення Литви про правову допомогу, в яких містилися прохання допитати підозрюваних у справі про події двадцятирічної давності.

Прокурор не зміг відповісти, коли буде завершено розслідування цієї справи, яка зараз становить 650 томів: "Ця справа, схоже, найоб'ємніша в історії Литви, тож прогнозувати якісь терміни складно".

З проханням допитати Горбачова литовська генпрокуратура звернулася до Росії у травні 2011 року.

20 років тому при спробі зайняти Вільнюську телевежу і будівлю радіо і телебачення Литви 13 січня 1991 року 14 людей загинули, більше тисячі людей постраждали. У справі фігурують 23 особи, яких підозрюють у військових злочинах і злочинах проти людяності. 21 з них - громадяни Литви, видати їх Москва відмовляється.

1991: спецназ штурмує телецентр у Вільнюсі (ВІДЕО)

У 1999 році Вільнюський окружний суд засудив шістьох колишніх радянських військовослужбовців, які брали участь у цих подіях. У 1996 році у цій справі були засуджені члени ЦК Компартії Литовської РСР Міколас Бурокявічюс і Юозас Ермалавічюс, обидва вже вийшли на свободу.\11 травня 2011 в Литві винесли довічний вирок колишньому бійцеві радянського ОМОНу Костянтину Михайлову за причетність до вбивства митників і поліцейських у 1991 році на контрольно-пропускному пункті на кордоні з Білоруською РСР "Мядінінкай".

У січні 2011 року прокуратура Вільнюса порушила справу проти лідера місцевої соціалістичної партії, який заявив, що дії радянського спецназу не були військовим вторгенням у Литву.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.