Книги з історії, які варто прочитати у 2012-му році

Журнал The Economist склав список найкращих книг 2011 року, вартих прочитання. Серед них - кілька історичних. На відміну від позаминулого року, про Україну там не йдеться. Зате є про Хрущова.

У рейтингу The Economist є окремий розділ, присвячений книгам з історії. Це те, що читатиме західний світ протягом найближчих кількох місяців - у цьому можна переконатися за статистикою на торговому сайті "Amazon".

ІП переклала рекомендації впливового англомовного журналу.

"Цукрові барони: сім'я, корупція, імперія та війна у Вест-Індії" Метью Паркера (The Sugar Barons: Family, Corruption, Empire, and War in the West Indies. By Matthew Parker. Walker & Co; 446 сторінок) - розповідь про багатство, хоробрість і розпусту, а також про те, як сучасний глобалізований світ розпочався з цукру. Від автора чудової праці "Панамська лихоманка".

"Берлін 1961: Кеннеді, Хрущов і найнебезпечніше місце на Землі" Фредеріка Кемпа (Berlin 1961: Kennedy, Khrushchev, and the Most Dangerous Place on Earth. By Frederick Kempe. Putnam Adult; 608 сторінок) - живий і детальний виклад переломного року в історії, коли з Берліну ледь не почалася Третя світова.

 Історія Хрущова і Кеннеді

"Єрусалим: біографія" Сімона Монтефіоре (Jerusalem: The Biography. By Simon Sebag Montefiore. Knopf; 638 сторінок) - захоплююча історія міста, котре, якщо вірити пророкам, поетам, селянами і завойовникам, існує на небі і на землі. Після чудово сприйнятих читачем біографій Сталіна, Катерини ІІ і Потьомкіна Сімон Монтефіоре нарешті написав книгу, для якої він був народжений.

"Велике Море: історія людини у Середземномор'ї" Дейвіда Абулафії (The Great Sea: A Human History of the Mediterranean. By David Abulafia. Oxford University Press; 783 сторінок) - як cередземноморський регіон став експортером економічної і культурної потужності та брамою між Атлантикою й Азією. Автор - впливовий історик із Кембриджу.

 

"Пошук Італії: історія країни, її регіонів та людей" Дейвіда Ґілмора (The Pursuit of Italy: A History of a Land, its Regions and their Peoples. By David Gilmour. Farrar, Straus and Giroux; 480 сторінок) - до 150-річчя об'єднання Італії дехто з італійців задається питанням, чи не зробило Рісорджименто [процес політичного об'єднання країни - ІП] більше шкоди, ніж користі. Добре деталізований виклад контроверсійного питання від британського історика та біографа.

"Анатомія моменту: 35 хвилин в історії та уяві" Хав'єра Серкаса (The Anatomy of a Moment: Thirty-five Minutes in History and Imagination. By Javier Cercas. Bloomsbury; 403 сторінки) - найпопулярніша книга про невдалу спробу державного перевороту в Іспанії 1981 року, вперше опублікована у 2009-му і щойно перекладена англійською. Переконлива і захоплююча робота іспанського романіста й академіка.

 

Нагадаємо, у 2010-му The Economist визнав книгою року "Криваві Землі" американського історика Тимоті Снайдера, значною мірою присвяченy історії України 1930-40 рр.

Уривок із "Кривавих Земель" читайте на "Історичній Правді"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.