На Закарпатті перейменували вулицю на честь бійця Карпатської Січі

З ініціативи Молодіжного Націоналістичного Конгресу у Чинадієві (Закарпаття) сесія селищної ради перейменувала вулицю Духновича на вулицю Михайла Петричка.

Про це повідомляє прес-служба МНК.

У рамках заходів з вшанування пам'яті Михайла Петричка передбачається не тільки спорудження та відкриття пам’ятника, а й низка інформаційних і просвітницьких заходів: урочистий святковий вечір до річниці Карпатської України, поповнення книжкового фонду у місцевій школі, бібліотеці тощо.

Михайло Петричко - учасник Карпатської Січі, довголітній член ОУН, в’язень угорських і радянських концтаборів. Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Олександр Духнович - український греко-католицький священник початку XIX сторіччя, москвофіл, поет-"будитель".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"