Російський фільм про війну в Осетії заборонили в Україні (ВІДЕО)

Російський фільм "Август. Восьмого" про війну Росії з Грузією в 2008 році зняли з прокату в українських кінотеатрах.

Фільм про військовий конфлікт 2008 року демонструвався в кінотеатрах Києва всього один день – у четвер, 8 березня, а потім був знятий з прокату.

У київському кінотеатрі "Флоренція" ZN.UA повідомили, що вже в п'ятницю прийшла заборона від міністерства культури. "Прокат заборонили", — сказала співробітниця кінотеатру.

При цьому вона уточнила, що фільм мав вийти у прокат ще кілька тижнів тому, проте його довго не дозволяли.

Трейлер "Август. Восьмого"

Раніше з вимогою заборони фільму до міністерства культури звернулися ВО "Свобода" і грузинська діаспора, які мотивували це тим, що "Август. Восьмого" розпалює міжнаціональну ворожнечу.

Нагадаємо, в Голлівуді теж зняли фільм про війну в Осетії 2008 року.

У 2010 році Мінкульт не видав прокатного посвідчення російському фільму "Ми з майбутнього-2".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.