В’ятрович презентує "Історію з грифом "Секретно" у Харкові

В четвер, 19 квітня, у книгарні "Є" в Харкові (вул. Сумська, 3) о 18:00 розпочнеться презентація книги Володимира В'ятровича.

Історик і директор архіву СБУ у 2008-2010 рр. розповість про минуле України 1918-1991 років, описане в його книзі "Історія з грифом "Секретно". Таємниці українського минулого з архівів КГБ".

В книзі є і “харківські сюжети”: невідома історія Юрка Тютюнника, який викладав у Харківській школі червоних старшин, спогад вчительки-харків'янки, яка стала жертвою спроб КГБ втримати інформаційну блокаду довкола Голодомору і непростий життєпис Леся Курбаса у сталінському театрі абсурду.

Книга написана у формі нарисів про різні аспекти роботи таємних органів і табірної системи СРСР - ГУЛАГу, про боротьбу українського визвольного руху на сході і заході країни, про унікальні долі священиків, котрі кинули виклик системі.

Автор оприлюднює справи, заведені “органами” на митців “Розстріляного відродження” та дисидентів, розкриває причини Чорнобильської катастрофи.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.