УЄФА ПРИБРАВ ЗГАДКУ ПРО "ПОЛЬСЬКУ ОКУПАЦІЮ ЛЬВОВА"

УЄФА на перше прохання Польщі оперативно зняв зі свого сайту інформацію про "польську окупацію Львова" в період між двома світовими війнами. Але про "героїчну оборону" Львова проти українців залишив.

Польща звернулася до УЄФА з проханням змінити на офіційному сайті організації запис у колонці про історію Львова, що приймає Євро-2012, про "польську окупацію міста" до початку Другої світової війни.

Про це повідомляє DT.ua із посиланням на міністра спорту і туризму Польщі Йоанну Муху.

"Ми розмовляли з паном Мартіном Калленом, який від УЄФА опікується Євро-2012, й отримали запевнення, що суперечливий запис буде змінено так швидко, як тільки це буде можливо", — наголосила міністр.

Вона пояснила, що довідкова інформація на офіційній інтернет-сторінці підготовлена працівниками УЄФА. Тому польський уряд звернувся до організації та дочірньої спілки "Євро-2012 Польща" з проханням внести відповідні зміни.

Як інформує "Польска аґенція пресова", запис про "окупацію Львова Польщею до початку Другої світової війни" викликав застереження з боку польських істориків. На їхнє переконання, цей період історії на сайті УЄФА "фактично прирівняно до гітлерівської чи радянської окупації Львова відповідно в 1941 і 1944 роках".

У польських консерваторів також викликав обурення факт, що у списку відомих уродженців Львова "є тільки один відомий поляк - Станіслав Лем", а на першому місці стоїть "австріяк Захер-Мазох, який вважається попередником мазохізму".

"Чекаємо, що міністр Муха забезпечить зміну цих скандальних текстів", - сказав газеті "Жеч Посполіта" депутат Сейму від партії "Право і справдливість" Збіґнєв Долата.

До ювілею Захер-Мазоха влаштували групову бійку депутатів. +ПІСНЯ

Неофіційно працівники "Євро 2012 Польща" кажуть, що УЄФА, найімовірніше, некритично опублікувала матеріали, надані українською стороною.

Зараз на сайті УЄФА у колонці про історію Львова вже зроблено зміни. Тепер там зазначається, що Місто Лева було засновано королем Данилом Галицьким 1256 року, пізніше "під протекторатом поляків" стало називатися Львув, а з 1772 по 1918 роки, під час перебування у складі Австро-угорської імперії — Лемберг.

Після Другої світової війни, як пише сайт УЄФА, Львів опинився у складі УРСР на підставі рішень Ялтинської конференції 1945 року.

Тим часом у тексті довідки УЄФА про історію Львова залишилася згадка про орден "За військову мужність", яким "Польща відзначила Львів за героїчну оборону в 1918 році". Йдеться про українсько-польську війну 1918-19 рр.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.