Жемайти хочуть відновити Велике князівство Литовське. Без масонів

Жемайти (етнічна група в складі литовців) запропонували відтворити Велике князівство Литовське (ВКЛ).

Відповідну пропозицію було висунуто на Всесвітньому з'їзді Жемайтії, повідомляє Delfi.

Ініціаторами "відновлення діяльності Відновлювальної ради ВКЛ" проголосили себе учасники з'їзду Вайдас Лякстутіс, Мільвідас Юшкаускас і Вайдас Жельвіс.

Ще однією ініціативою жемайтів стало встановлення в Литві (або в відтвореному князівстві) монархічної форми правління. Монарха запропоновано вибирати.

В яких саме межах запропоновано відновити князівську державу, не уточнюється.

Територія ВКЛ доби його розквіту

Мільвідас Юшкаускас заявив, що сам не хоче бути королем, оскільки "в нього занадто багато роботи". Також він зазначив, що в актах про відтворення Литви (1918 року) навіть немає слова "республіка", а отже, нинішня держава - незаконне продовження ВКЛ. Нинішній прапор Литви Юшкаускас назвав "тимчасовим".

Лякстутіс сказав, що "терпіння жемайтів закінчилося". Він був обурений тим, що нинішній Вільнюс "готує ґрунт для імігрантів", в литовській мові використовують міжнародні слова, а програми молодіжніх обмінів готуються "міжнародними шпигунами".

Третій ініціатор відновлення ВКЛ Жельвіс висловив обурення тим, що ксьондзи "розповідають про євреїв (тобто читають Біблію), а не про славних предків литовців.

Варто зазначити, що за всю історію Литви в країні був лише один король - Міндовг, коронований у 1253 році. Його наступники називалися "великими князями".

Як відомо, в Білорусі і Росії також відновлюють балто-слов'янську ідентичність племені кривичів. 

Велике князівство Литовське - держава зі столицею у Вільнюсі (XIII-XVIII ст.ст.), до складу якої в XIV-XVI сторіччях входила значна частина нинішніх українських земель. Також до складу феодального утворення входили Білорусь та Литва, і частково території Росії, Латвії, Польщі та Естонії.

В 1569 році ВКЛ утворило з королівством Польщі федеративну державу - Річ Посполиту. Князівство зберегло широку автономію, але передало під контроль корони свої українські території.

Більше про ВКЛ читайте на Історичній Правді у темі "Велике князівство Литовське"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.