Подерв'янський і Кальницький вирішать, що Ахметову будувати на узвозі

Сформовано склад громадської ради, якому належить вирішити, що необхідно побудувати на місці знесеної фабрики "Юність" на Андріївському узвозі.

Про це повідомляє The Village.

До складу ради увійшли 11 осіб: культуролог Олексій Коган, художник Лесь Подерв'янський, галерист Євген Карась, архітектор Петро Маркман, історик Михайло Кальницький, диригент Герман Макаренко, директор "Музею однієї вулиці" Дмитро Шльонський, громадський активіст і журналіст Ігор Луценко, екскурсовод Владислава Осьмак, історик і філософ Мирослав Попович та директор музею Михайла Булгакова Людмила Губіанурі.

"Склад ради вже офіційно затверджено, найближчим часом плануємо приступати до роботи, - зазначила координатор проекту Юлія Філоненко. - Система створення ради розроблялася таким чином, щоб виключити будь-яку можливість корупції. Було кілька етапів голосування, всі пропозиції розглядалися".

За словами Філоненко, до складу палати експертів увійдуть професійні архітектори, які, за рекомендаціями громадської ради, тільки створять проекти на архітектурний конкурс, опишуть, що і як там має бути. А вже реалізовувати ці проекти "будуть інші архітектори, щоби, знову ж таки, виключити можливість корупції".

Нагадаємо, що контрольована Ринатом Ахметовим компанія "ЕСТА Холдинг" у квітні цього року зруйнувала три історичні будівлі для будівництва бізнес-центру компанії Ріната Ахметова СКМ. Після розголосу та акцій протесту представники компанії пообіцяли не нівечити узвіз склобетонною висоткою, а збудувати "арт-простір", попередньо обговоривши його з громадою.

На сайті Junost.org.ua городянам запропонували шляхом голосування сформувати профільну раду, яка вирішить долю місця.

Рада складається з двох палат: суспільної та експертної. Громадська палата повинна вирішити, що саме має бути в культурному просторі кварталу "Юність" - наприклад, музей, концертний зал і парк.

Рішення громадської палати стане завданням для експертної палати ради, яка буде складатися з семи фахівців з організації міського простору і сформує завдання для архітектурного конкурсу.

Перше засідання громадської ради відбудеться в кінці липня. Створити експертну раду планують до серпня.

У червні цього року Державна будівельно-архітектурна комісія заявила про порушення містобудівних норм під час реконструкції Андріївського узвозу.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.