"Регіонали" хочуть пам'ятник Столипіну в Києві. ФОТО

Група народних депутатів подала запит у міністерства і відомства з пропозицією розглянути можливість відновлення в Києві пам'ятника прем'єр-міністру Російської імперії Петру Столипіну. За "роль у державному розвитку".

Автори запиту - депутати ВР з фракції Партії регіонів Едуард Прутнік, Валерій Бондик, Олексій Плотніков, Валерій Коновалюк, Віктор Бондаренко і Олег Царьов (останній відомий боротьбою з львівським рестораном "Криївка).

Нардепи пояснюють свою ініціативу суспільним інтересом, а також "поверненням до витоків історичного розвитку Києва і України, відновленням історичної пам'яті шляхом відтворення пам'ятників, які існували раніше, і враховуючи безсумнівну роль Петра Столипіна в державному розвитку".

За словами Прутніка, його міжнародний фонд "Единый мир" виступив з ініціативою організації всеукраїнського відкритого конкурсу скульпторів зі створення проекту відновлення пам'ятника Столипіну в Києві.

 Так виглядав пам'ятник Столипіну на Хрещатику. Напис ліворуч: "Петру Аркадьевичу Столыпину - русскie люди". Напис над фігурою вітязя: "Вамъ нужны великiя потрясенiя, - намъ нужна великая Россiя".

Також фонд звернувся до Державної архівної служби України з пропозицією про проведення виставки і друку збірника-буклету архівних документів, матеріалів, фотографій, присвячених пам'яті Столипіна, а також його перебуванню в Києві.

Депутати пропонують обговорити проект відтворення пам'ятника Столипіну на спеціальній сторінці у "Фейсбуку".

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Як відомо, в січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

16 березня 1917 року. В рамках підготовки до Свята свободи пам'ятник було знесено як символ імперської політики царату

У вересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес. 

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Історична Правда

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.