Спецпроект

Ґжеґож Мотика: "Польська Народна Республіка сприяла поширенню стереотипу українця-вбивці"

Комуністична влада використовувала в пропаганді стереотип українця-вбивці, яким позначали не тільки винуватців різанини на Волині, а й усіх українців-патріотів, – сказав в четвер історик Ґжеґож Мотика на презентації книги "Між ідеологією та соціотехнікою".

Про це повідомляє сайт Українського інституту національної пам'яті, посилаючись на польський історичний портал dzieje.pl   

30 жовтня у варшавському освітньому центрі Інституту національної пам’яті Польщі "Перестанок "Історія" ім. Януша Куртики відбулася презентація книги "Між ідеологією та соціотехнікою. Питання національних меншин у діяльності комуністичної влади – польський та центральноєвропейський досвід", яка є результатом міжнародної наукової конференції по цій темі (Щецин, 2012).

Вона описує досвід країн в сфері впливу Радянського Союзу, таких як Польща, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія, або таких, що раніше були частиною імперії, наприклад Грузія та Україна. 

"Між ідеологією та соціотехнікою. Питання національних меншин у діяльності комунстичної влади, полький та центральноєвропейський досвід" 

Доктор Магдалена Семчишин, співредактор книги, нагадала, що комунізм був інтернаціональною ідеологією, відмежованою від етнічних конфліктів. Тим не менше, з самого початку комуністи грали на цих конфліктах, і етнічні меншини в різних країнах були у фокусі їхнього особливого інтересу.

Ярослав Сирник, другий редактор книги, сказав, що Польська Народна Республіка часто трактувала меншини як джерело загрози для держави, незважаючи на те, що після вигнання 1947 року великих груп німців і українців, Польща стала країною майже моноетнічною.  

Особливо "вдячним" об'єктом такої уваги була єврейська меншина.

Пшемислав Ґаштольд-Сень нагадав, що комуністична влада покликалася не тільки на поточні антисемітські настрої в суспільстві, але поширювала стереотип єврея-сіоніста. У 1968 році це призвело до антисемітської кампанії, в результаті якої з країни виїхало близько 14 тисяч поляків єврейського походження.

Пізніше, як сказав Ґаштольд-Сень, антисемітські стереотипи використовувалися комуністичною владою, щоб затаврувати противників партії, а у 80-х комуністичні власті намагалися представити "Солідарність" як рух, що керується євреями. 

Доктор Ґжеґож Мотика нагадав, що комуністична влада також поширювала стереотип українця-вбивці, посилаючись на Волинську різню 1943 року.

"Пропаганда ПНР ясно показувала, що існує два типи українців: хороший громадянин СРСР, комуніст та інтернаціоналіст, і злий український націоналіст, який хоче незалежності своєї батьківщини, і відтак є вбивцю. Ідентифікація українського націоналіста з вбивцею, який будь-коли готовий до злочину, була дуже сильною в комуністичній пропаганді.

Цей стереотип стосувався, звичайно, не тільки тих, хто був винен у злочинах на Волині, а й усіх українських патріотів. Так говорили про Петлюру, митрополита Шептицького та інших видатних особистостей з історії України, які не мали нічого спільного із злочинами", – сказав Мотика. 

 

 Професор Ґжеґож Мотика. Фото Zaxid.net

"Цей стереотип підтримувався до самого кінця існування ПНР, і у 80-і роки знову стали повертатися до нього, бо в етосі "Солідарності" був також елемент примирення з українцями.

З тими стереотипами ми стикаємося сьогодні, іноді кращими, іноді гіршими. Для виправлення ситуації було чимало зроблено, і саме тому так гаряче поляки вболівають за Україну в боротьбі за право бути державою, чий територіальний суверенітет вони поважають," - додав Мотика. 

 

Більше про стосунки українців і поляків у міжвоєнні часи читайте у матеріалі професора Ґжеґожа Мотики "Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській"

Голова Асоціації українців у Польщі Петро Тима погодився, що в 80-х стереотип українця-вбивці був підтриманий владою.

"З наслідками цих дій українська громада бореться і по сей день", – сказав Тима. 

Книга "Між ідеологією та соціотехнікою" видана Інститутом національної пам'яті Польщі.

Дивіться також: 

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.