Росіяни відзначили зняття блокади Ленінграда військовим парадом. ФОТО

У Санкт-Петербурзі, Росія, відбувся військовий парад на честь 75-ї річниці звільнення міста від блокади військами німецького Вермахту.

27 січня Дворцовою площею міста промарширували понад 2,5 тисяч силовиків і пройшло біля 80 одиниць техніки, передає ТАСС.

 Усі фото: Петро Ковальов/ТАСС

Військовики, вдягнені в однострої Червоної армії зразка 1940-х років, несли штандарти фронтів і з’єднань, які брали участь у боях Другої світової війни, державний прапор РФ, прапори Перемоги, Збройних сил Росії та міста Санкт-Петербурга.

 
 

У параді брали участь курсанти військових вишів, вихованці Нахімовського і Суворовського училищ, кадетського корпусу, Кронштадського морського кадетського військового корпусу, загін військово-патріотичного руху "Юнармії" тощо.

Механізовану колону, куди входила здебільшого сучасна військова техніка російської армії, очолював радянський танк Т-34. На фото також засвітилися також автомобілі часів Другої світової війни "Студебекер", "ЗіС-5", "Газ-67" тощо.

 

Заврешився парад прольотом шести винищувачів.

ДОВІДКА:

Блокада Ленінграда (нині — Санкт-Петербург) військами групи армій "Північ" тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. У цей час місто отримувало постачання харчами лише через транспортну магістраль, прокладену через Ладозьке озеро ("Дорога життя"). Упродовж блокади від голоду, холоду, бомбардувань та артилерійських обстрілів загинуло біля 1,5 млн мешканців.

Читайте  також:

Литва може застосувати санкції проти російських каналів за знеславлення борців за незалежність

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.