Спецпроект

1989: страта Чаушеску і його дружини Єлєни

25 грудня 1989 року засідання Надзвичайного військового трибуналу засудило до страти генерального секретаря румунської компартії і президента Румунії Ніколає Чаушеску і першого віце-прем'єра Румунії Єлєну Чаушеску.

Це була єдина зміна влади у соціалістичних країнах наприкінці 1980-их, проведена насильницьким шляхом.

У хроніці показано, як Чаушеску привозять на суд в бронетранспортері, засвідчують стан їхнього здоров'я, зачитують вирок у нашвидкоруч пристосованому під зал засідань приміщенні, грубо зв'язують їм руки, констатують смерть.

Самого моменту смерті не знято - оператор ще не встиг налаштувати камеру, як розстрільна команда, сформована з десантників-добровольців, відкрила вогонь.

У цьому відео є дозняті через 12 років кадри за участю капітана Йонеля Бойру, який брав участь у розстрілі. Він показує місце суду і страти.

Про обставини, які призвели до страти Чаушеску, читайте в розділі "Тексти"

"Це брехня, що я змусив людей голодувати! - заперечує румунський диктатор вирок суду. - Вона тільки доводить, що в ці дні на зміну патріотизму прийшла зрада".

В останні хвилини життя Єлєна вимагає, щоб їм дозволили вмерти разом і не зв'язували руки. 

Вражає ненависть присутніх до Чаушеску. "Тепер тобі ніхто не допоможе", - каже солдат на звернення Єлени "Я ж ставилася до вас як мати, навіщо ви це робите?"

Їх виводять у двір і тут же розстрілюють, щоб увечері показати трупи по телебаченню.

Так закінчилася соціалістична Румунія.

Розстріл, з якого почалася соціалістична Румунія, теж можна знайти в розділі "Відео" 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.