Українська правда
Історична правда

Екс-директори Музею історії Києва: "Музей хочуть розформувати"

23.06.2012 _ Павло Солодько
Версія для друку

"Чиновники управління культури КМДА хочуть відібрати у музею його філії. Це означає розформування... Роздерибанити музей, а потім роздерибанити фонди. А фонди МІК - це навіть не мільйони, це мільярди..."

Новини про Музей історії Києва (МІК) останнім часом нагадують зведення з фронту.

Створений рішенням уряду УРСР в 1978 році, музей спершу розміщувався у так званому "будиночку Петра І-го" на Подолі, а в 1982-му з нагоди святкування 1500-річчя Києва переїхав у Кловський палац на Липках.

У травні 2004 року будівлю Кловського палацу передали Верховному Суду, а музей переїхав на верхні поверхи Українського дому. З того часу МІК не має можливості організувати повноцінну експозицію.

Сьогодні Музей історії Києва - це фондосховища в Українському домі, в "будиночку Петра", це музеї-філії і новозбудована будівля для виставок на "Театральній" (урочисто передана головою КМДА Поповим у травні цього року, але досі не робоча).

Колекція МІК складає 250 тисяч одиниць збереження (з них 120 тисяч на Подолі). Це 215 працівників (включно з філіями). Ведеться наукова робота, проводяться конференції.

З минулого року триває незрозумілий конфлікт щодо археологічних фондів музею, які досі розміщені на Подолі. Головне управління культури КМДА хоче забрати звідти колекцію.

Стосунки між керівництвом Музею історії Києва і начальником Головного управління культури КМДА Світланою Зоріною (призначена на посаду в жовтні 2006 року) важко назвати продуктивними. За 5 років змінилося шість керівників МІК.

Зараз напруга досягла критичної межі - в музейному середовищі заговорили про ідею Зоріної "розформувати" музей.

"Історична Правда" попросила двох колишніх керівників МІК розповісти, що ж відбувається з головним музейним закладом столичної історії.

 Сергій Кролевець

Сергій КРОЛЕВЕЦЬ, в.о. директора Музею історії Києва з листопада 2011-го до 13 червня 2012 року:  

- Інформація про стан музею часто подається викривлено. Ми повинні чітко артикулювати це питання - бо, можливо, завтра заговорять про другорядні речі на кшталт того, відповідає будівля на "Театральній" потребам музею чи ні.

Варто розуміти, що проблема Музею історії Києва - це не внутрішньомузейна проблема.

Хіба музейні працівники призвели до того, що в 2004 році музей було виселено з Кловського палацу? Це їхня біда, але не провина. Це провина чиновників.  

За 5 років у МІК змінилося шість директорів. Чия це проблема? Якщо 2,5 років людина була в.о. директора - це її провина? Як колектив сприймає керівника з додатком "в.о."?

Як налагодити нормальну роботу в цих умовах - з додатком "в.о.", з законсервованими у скринях експонатами і відсутністю виставкових площ?

Наразі музей стоїть перед проблемою РОЗФОРМУВАННЯ, тому що на вже кількох нарадах було озвучена ця ідея. Це теж не провина музейних працівників.

Йдеться про те, що в музею хочуть відібрати його філії. На практиці це означає розформування. А розформування означає фактичний дерибан музею.   

Річ у тім, що Музей історії Києва - це не тільки головна організація, яку всі мають на увазі, коли згадують про те, що МІК виселили з Кловського палацу у 2004 році.  

Крім головної організації, в музею є ще "вісім з половиною" філій.  

Ось ці філії:

- Музей Булгакова,

- Музей Грушевського,

- Музей Пушкіна,

- Музей культурної спадщини,

- Музей партизанської слави (чи не єдиний музей на Лівому березі),

- Музей шістдесятництва,

- Музей Шолом-Алейхема,

- Музей подарунків,

- є ще "Київ підземний" - це не повноцінна філія, а просто окремий відділ МІК, археологи, які займаються збереженням того, що під землею (печерами, підземними монастирськими комплексами тощо).

Кловський палац - база Музею історії Києва з 1982-го до 2004 року. Фото: centre7.org.ua

Всі ці музеї були створені на базі МІК. Більшість киян не здогадуються, що Музей Булгакова - не самостійна юридична особа, а частина Музею історії Києва. І його експозицію забезпечували працівники МІК.  

Наприклад, Музей Пушкіна - це колекція Бердичевського - пушкініста, який виїхав до Німеччини, але свою колекцію заповідав саме Музею історії Києва. І Музей Булгакова теж розпочався з приватного зібрання Кончаковського, який передав свою колекцію місту з умомою створення Музею Булгакова якраз при МІК.  

Музей шістдесятництва - це приватні колекції, які передаються МІК. Сам музей розташований в історичній будівлі на Гончара, 33, яку зараз у міста орендує Народний Рух. Місто відремонтувало кімнати для музею і будівельники урочисто передали їх МІК. Заввідділом "Музей шістдесятництва" Микола Плахотнюк теж є працівником МІК.

Микола Плахотнюк розповідає про життя і Музей шістдесятництва

Така кількість філій - нормальне явище. Музей великого міста важко зібрати в одному приміщенні. Скажімо, Музей історії Санкт-Петербургу - це Петропавлівська фортеця і кілька філій, в тому числі й Музей Блока, і особняк Румянцева, і Музей друку, і Музей Кірова, і Музей Авангарду та інші, які також не є самостійними юридичними особами.

І саме завдяки філіям Музею історії Києва, які мають окремі приміщення і працюють, забезпечується діяльність усього МІК. Зараз фактично єдині надходження в музей - це надходження від його філій. Фактично єдині експозиційні площі - виставкові площі філій.   

В Українському домі, де зараз знаходяться фонди МІК, немає місця для виставок. Просто на двох поверхах - четвертому і п'ятому - лежать законсервовані музейні експонати. Законсервовані - це означає складені в ящики.

Український дім. На його верхніх поверхах складовані фонди музею з 2004 року

Там підтримується потрібний температурний і вологісний режим, все ж таки споруда Українського дому будувалася в радянські часи як музей [Леніна - ІП]. Так, там гарні умови збереження, але це склад! 

Працівники МІК створили в Українському домі тимчасові кімнати, де відбуваються виставки - однак це тільки 70 квадратних метрів експозиційних площ замість потрібних 10 тисяч. А завдяки філіям музей має можливість виставляти експонати зі своїх фондів.   

До того ж філії підтримують Музей історії Києва матеріально, заробляючи гроші. Половина всіх надходжень у МІК - це надходження з Музею Булгакова. Це один із найкращих в Україні музеїв, який до того ж приносить прибуток.

Загалом МІК збитковий, оскільки в Українському домі доволі значні комунальні платежі. Скажімо, торік МІК заплатив 600 тисяч за комунальні послуги (і це не рахуючи комунальних платежів філій!), а всі надходження склали трохи менше 500 тисяч.

Дайте музею можливість працювати, робити виставки - і буде прибуток. А в цих умовах забрати філії - це знекровити МІК і унеможливити відкриття експозиції в новому будинку музею над метро "Театральна".   

Але саме це хоче зробити Головне управління культури при КМДА. Вони вже кілька разів після мого звільнення піднімали це питання. Вони відкрито проводять переговори з музеями міського підпорядкування про фактичний дерибан музею.

І навіщо це робити, коли нинішній колектив МІК прекрасно виконує свою роботу? Музей історії Києва сьогодні - це і є його філії.  

 Будівля над метро "Театральна" спершу планувалася як торгівельно-офісний центр. КМДА довго обіцяла зупинити скандальне будівництво, але потім вирішила передати споруду Музею історії Києва. Фото: "Вікіпедія"

Скажімо, привабливий Музей Булгакова хочуть передати Національному музею російського мистецтва. Але ж існує принцип неподільності формування колекції - і як її розділити? Російський музей - це художній музей, як він обслуговуватиме історичний і літературний музей Булгакова? За такою логікою чиновників, Музей Шолом-Алейхема варто передати музею Східного мистецтва (зараз Музей Ханенків). 

Пропозиції взяти собі наші філії надходили Музею декоративного мистецтва, Музею Павла Тичини, іншим закладам. До честі керівництва музеїв, яким робилися пропозиції, вони виявили солідарність. Більшість із них відмовилася від того, щоб узяти привабливу колекцію - бо вони розуміють, що за цими діями стоїть фактичне знищення Музею історії Києва.  

Строки передачі філій не названі, але якщо на кількох нарадах це озвучується, то очевидно, якісь терміни в управлінні культури КМДА визначені. Я не можу пояснити, що ж сталося - навіщо чиновники з управління культури раптом захотіли відібрати в МІК його філії? Невже це через те, що я написав заяву про звільнення [13 червня цього року - ІП]?

Це помста колективу за те, що я пішов? Чи помста за те, що колектив написав відкритого листа Попову і Азарову? Але я написав заяву за звільнення не з якихось конфліктних причин. Написав її, бо в мене сім'я з п'яти людей.

Коли я прийшов на посаду директора, моя зарплата сягала 1703 грн мінус податки. Причому що я найбільше оплачуваний. А рядові наукові працівники? Це ганебна, мізерна, принизлива зарплата!

Стосунки музеїв і влади - яка ситуація і що з цим робити. Трилогія

Через це в МІК більше немає молодих кадрів. Бо скасовувалися ставки, люди потроху ішли, зрештою залишилися люди пенсійного віку. І якщо вони підуть, на їхнє місце ніхто не прийде. При мені звільнилося  5 молодих дівчат, які хотіли б працювати. Одна прийшла з Могилянки, попрацювала півроку – написала заяву; дві виїхали на навчання за кордон. 

З кожною з них я говорив. Причина у всіх однакова - зарплати не вистачає на виживання. Кому передати знання і досвід? Це теж не проблема музею, це проблема чиновництва, управлінська проблема і музейна біда!

Потрібна програма реабілітації музею, який існує в підвішеному стані 8 років. І важливо, щоб для початку керівництво міста забезпечило нормальний рівень заробітної плати. Щоб підняти музей, якій 8 років чиновництво валило, потрібні фінансові вливання в музей, а не в управління культури.

Кілька слів щодо будівлі, де міг би розміститися Музей історії Києва. Були ідеї переселення музею в арт-центр, який компанія Ахметова пропонує створити замість зруйнованих будинків на Андріївському узвозі.  

Проблема в тому, що Андріївський - занадто маленький для такої величезної структури як МІК. Музей просто розірве узвіз.   

До того ж сьогодні Андріївський узвіз - мертва вулиця. Там немає киян. Раніше там жили кияни, які своїми вікнами відкривали тим, хто йде узвозом, своє київське життя. А зараз там переважно офіси і кафе, які хочуть розширюватися. Там немає навіть продуктових крамничок - де хліба чи молока купити?  

Формат узвозу - це маленькі музеї. Музей Булгакова, Музей однієї вулиці, Музей Кавалерідзе... Навіть Театр на Подолі уже розірвав узвіз, а що буде з Музеєм історії Києва? Перед ним має бути площа, а не камерна вулиця.

Звучали пропозиції поселити МІК у Гостиному дворі на Подолі. Але пристосування Гостиного двору під музей - проблематичне. Він планувався як НДІ, а взагалі-то призначений для торговельних цілей. Його реконструкція під музей теж коштуватиме неабияких грошей, а місця все одно замало.

Минуле і майбутнє Гостиного двору. ФОТО

До речі, поруч є театральна споруда – Палац культури "Харчовик" ("Славутич"), де чимось постійно торгують, а в Гостиному, в торгівельній за визначенням споруді, то проектний інститут, то театри…

Поруч із Гостиним двором є більш приваблива будівля - недобудований комплекс Гесте. Тому що загалом Музею історії Києва потрібно 10 тисяч квадатних метрів для виставок, а на "Театральній" є тільки 3 тисячі. Саме через це і фондосховище, і бухгалтерія, і дирекція МІК не переїздять на "Театральну", вони залишаються в Українському домі.

Проект реконструкції Контрактової площі за планом Гесте. Виділено приміщення комплексу, передбачене під Музей історії Києва. Зараз побудоване тільки праве крило, решта території - це кіоски і ганделики в залишку скверу. Правіше від комплексу - палац культури "Славутич"

І голова КМДА Олександр Попов це розуміє, він неодноразово казав, що "Театральна" – дуже важливе, але часткове вирішення проблеми. І найкраще для Музею історії Києва - це комплекс Гесте. Якщо брати план реконструкції Подолу, зроблений в 1985 році, то там передбачається реконструкція комплексу Гесте.  

Однак на даному етапі пропозиція Попова використати будівлю на "Театральній" для МІК була по суті правильною. Вона припинила протести. Мені численні мешканці і представники громадськості, які до того протестували проти будівництва, казали, що музей - це зовсім інша річ, ніж торгівельно-офісний комплекс.

Марш киян проти будівництва на "Театральній". ФОТО

Тобто людей обурювала функція. До речі, на цьому місці в 70-х роках був дім, навіть стара нумерація будинків збереглась і після номера 5 відразу йшов 9-тий.  

В кінці травня відбулася урочиста передача ключів від будівельників працівникам музею, але зараз там ідуть налагоджувальні і деякі монтажні роботи з кондиціонування, сигналізації. Всі вимоги щодо експонування музейних експонатів там дотримані. Перший поверх - конференц-зал і кав'ярня, другий-третій - місця для експозицій.  

Будинок XIX-го сторіччя під №7 на місці нинішньої будівлі музею на метро "Театральна". Розібраний у 1981 році. Фото: "Вікіпедія"

Загалом у будівлі на Театральній буде місце для роботи максимум 30 працівників. Тобто це буде тільки Музейно-виставковий центр - знову лишень філія музею. Але на даному етапі це є правильним рішенням.  

Отже, передача від міста будівлі на "Театральній" дала Музею історії Києва довгоочікувану можливість відродити експозиційну діяльність. Але замість того, щоб сприяти входженню музею на нові виставкові площі, управління культури КМДА розпочало заважати цьому процесу. 

І якщо управління культури реалізовуватиме свою ідею передачі філій МІК іншим музеям, то замість повноцінної підготовки експозицій розпочнеться паперова тяганина - як, куди, кому і які передавати фонди.

Попов декларує, що відродження МІК входить у десятку його пріоритетів, а Головне управління культури КМДА робить протилежні речі, демонструє неспроможність керувати. Я не розумію. Навіть у радянські часи управління спортом не казало тренеру, кого йому брати в команду і як нею керувати, а управління культури не казало художнику, що, як і якими фарбами малювати.

А зараз управління культури керує нами до найменших дрібниць - які виставки проводити, кого запрошувати, які експонати, як і на чому демонструвати, які вітрини потрібні, кого звільняти, тощо.

До МІК я 15 років працював у Києво-Печерському заповіднику, 5 років у заповіднику "Стародавній Київ", зробив кілька міжнародних музейно-виставкових іміджевих проектів та знаю - і колектив музею знає - як робити виставки і як робити їх прибутковими.

Але якщо чиновники краще вміють малювати картини, знімати кіно і робити виставки, то хай не проводять кулуарні наради, а візьмуть і самі організують експозицію. Хай покажуть, як вони це вміють! Ми з їхньою роботою справимось, а вони з нашою точно – ні.

Кажуть, що конфлікт між Головним управлінням культури КМДА і Музеєм історії Києва - політичний. Це зовсім не відповідає дійсності! Співробітники МІК просто хочуть робити справу, яку знають і люблять. А політикани перетворюють це все на шоу Шустера.  

Музейній спільноті потрібен свій лобіст у владі

Останні три місяці своєї роботи в МІК я щодня стежив, як працюють будівельники на "Театральній". Там було 33 субпідрядники, але вони працювали якісно і з захопленням - навіть рядові будівельники пишалися тим, що будують музей історії свого міста. Що вже казати про колектив Музею історії Києва.

Люди вперше за 8 років розправили крила - нарешті будемо повноцінно працювати! - а тут крила знову підрізають. І ніхто не може зрозуміти, чому.  Я бачу тільки одне пояснення - роздерибанити музей, а потім роздерибанити фонди. А фонди МІК - це навіть не мільйони, це мільярди.

З 40 картин Шишка, які ми вивішували на презентації будівлі на "Театральній", кожна коштує 30-40 тисяч доларів.

В цій ситуації я сподіваюся на Попова, який кілька разів неочікувано підтримував МІК. Свого часу нинішній спікер ВР Литвин кілька разів допомагав нам. Сподіваюся, що після оприлюднення цього звернення з'являться й інші люди. 

Зараз МІК перебуває у стадії юридичного оформлення громадської організації - Клубу друзів Музею історії Києва. Триває процес легалізацїї. Через цю ГО кияни й меценати можуть допомагати музею.

Підняти музей – майже те саме, що заново розпалити погаслу домну. Дорожче, ніж витрачати гроші на утримання.

Йдеться не про те, що працівники даної музейної установи піднімають скандал, щоб зберегти свої робочі місця. Я вже не працюю в МІК, скажімо. Просто це не є проблемою лише музейних працівників. В першу чергу це проблема всіх киян.

Вже 8 років немає історичної експозиції - ціле покоління киян виросло без знання своєї історії. І цю проблему штучно створюють чиновники.  

 Катерина Романова

Катерина РОМАНОВА, вчений секретар Музею історії Києва, в.о. директора МІК з квітня 2009-го до жовтня 2011 року:

- З проблемами музей зіштовхнувся ще з моменту відселення з Кловського палацу. Але причина цих проблем одна - надзвичайна забюрократизованість у музейній сфері.  

Один чиновник приймає своє рішення, ні з ким не порадившись, спускає на іншого чиновинка, той нижче - і зрештою музей ставлять перед фактом.

Порушено зв'язок між чиновниками і музеєм - до нас спускаються накази, а наші звернення досягають хіба що Головного управління культури КМДА.  

За цією ж схемою діють чиновники і в інших випадках - скажімо, вільно розпоряджаючись переміщенням колекції музеїв, яка є державною власністю, або вимагаючи надати картини з музейних фондів, аби прикрасити свої кабінети.   

В першу чергу йдеться про картини Сергія Шишка, які ще в 90-х роках забрали у мерію. 15 із них, які забрали чиновники у 1993-2006 рр., ми досі не можемо знайти.

І музей не здатен жодним чином вплинути на ситуацію. Переміщення фондів без згоди музею - це в тому числі й ситуація з так званим "будиночком Петра І-го", коли Головне управління культури КМДА домовилося про передачу всіх наших археологічних фондів Київському науково-методичному центру, який підпорядковується Головному управлінню культурної спадщини КМДА.  

З 2008 року ми не маємо договору оренди і в будь-який момент цю унікальну колекцію з Подолу могли на цілком законних підставах викинути на вулицю.

У Подільської археологічної експедиції забирають приміщення

Передача філій іншим музеям - фактично розформування МІК, бо це буде втрата значної частини фондів. До того ж це вплине на категорійність музею (зараз у МІК перша, найвища категорія), а цей нюанс означатиме, що й без того мізерна зарплата стане ще мізернішою.

Результат – "старіння" музею, звільнення співробітників, які мають досвід музейної роботи, відсутність притоку молоді, яка могла б навчатися музейній справі у старших колег.

Так званий "будинок Петра І" на Подолі (насправді цар тут ніколи не бував, будівля - одна з небагатьох збережених споруд Києва часів Мазепи, перебудована на замовлення магістрату наприкінці XVIII сторіччя). Перший прихисток Музею історії Києва, зараз тут розташовано археологічні фонди МІК

Вперше ідея передачі філій МІК була озвучена в Головному управлінні культури КМДА кілька тижнів тому, коли представники музею приходили обговорювати звільнення Сергія Кролевця. Вдруге - на нараді директорів музеїв, коли Зоріна обережно запропонувала "допомогти" музею, позбавивши його філій.

Ми написали відкритого листа прем'єр-міністру і голові КМДА - ще до того, як почули пропозицію розформувати музей. Там ішлося про те, що в МІК за 5 років змінилося шість керівників, які звільняються нібито за власним бажанням, хоча насправді умови для їхнього звільнення створює управління культури.

Відкритий лист колективу МІК Азарову і Попову. СКАНИ

Управління культури намагаєтся вирішити проблему відсутності приміщень абияк - на кшталт ідеї розмістити Музей історії Києва на Інститутській, 3, де музей мав бути частиною... готельного комплексу. 

Те ж саме було з будівлею на “Театральній” - замість того, щоб залучити провідних науковців, архітекторів, художників, дизайнерів, інженерів з аудіовізуальних технологій, винести питання майбутнього МІК на громадське обговорення – як найкраще пристосувати це непросте приміщення і для показу колекції музею, і для його функціонування як виставкового центру, центру києвознавства тощо – замість цього Головне управління культури КМДА, не маючи у своїй структурі фахівців музейної справи, вирішило керувати процесом побудови музею, створенням його експозиції. Таким чином від самого початку процес пішов у невірному напрямку.

Чиновники Головного управління втручаються в роботу керівництва музею до найменших дрібниць, перетворюючи директора на пішака. І саме управління культури керувало процесом створення музейного продукту, яким є експозиція.

Сергій Кролевець і Катерина Романова. Фото: Сергій Тишковець

Врешті-решт це призвело до необхідності змінювати першу концепцію експозиції з урахуванням специфіки приміщень і до того, що замовлене музейне обладнання не відповідає жодним стандартам і тим більш не нагадує обладнання європейського взірця.

А отже, незважаючи на багаторазові заяви міської влади про створення музею європейського рівня, на жаль, надсучасний музей, яким можна було б пишатися, ми навряд чи отримаємо. І це при тому, що колектив музею зробив усе, що від нього залежало.

Колектив не заперечує, щоб у будинку на "Театральній" була експозиція. Ми розуміємо, що це не будівля для музею в цілому, але це - шанс проводити виставки, шанс відкривати наші ящики, де протягом майже восьми років пролежали унікальні експонати, і знайомити киян з історією міста.  

Управлінням культури КМДА заплановано відкрити експозицію на "Театральній" 24 серпня, але ця дата нереальна. Зрозуміло, що за півтори місяці змонтувати пристойну експозицію неможливо. Хоча б півроку потрібно.  

Урочисто відкритий Олександром Поповим музей у будівлі на "Театральній" досі не працює. Фото: Павло Солодько

Нам є, що показати. В ящиках лежать цехові корогви й печатки міського самоврядування XVII-XVIII сторіч, археологічна колекція (кераміка, цегла, зброя - переважно Київська Русь, але є й палеоліт і бронза, пам’ятки трипільської та черняхівської культури), картини Шишка, Глущенка, Світлицького і кілька робіт Яблонської...  

Є багато чудових артефактів із історії повсякдення XIX-XX сторіч: родинні раритети, меблі, фотокартки, які розповідають про побут киян тих часів.  

Чи намагалися ми достукатися до чиновників? Ми сподіваємося зараз на допомогу журналістів - бо інакше донести проблему до тих людей, хто здатен якось вплинути на ситуацію, через нинішнього керівника управіння культури неможливо.

Ми написали згаданого вище відкритого листа на прем'єра та голову КМДА. Нас підтримали листами наші філії. Дуже не вистачає підтримки інших колег. Потрібна консолідація музейників.

І не політики, не чиновники мають ініціювати реформування музейної галузі, яка наразі в тупиковому стані, а саме музейники. А задля цього потрібно, щоб музейники відчували себе вільними людьми, які не є лише виконавцями волі чиновників.

ІП готова надати слово чиновникам КМДА щодо ситуації з Музеєм історії Києва



Павло Солодько
Pедактор "Історичної Правди"

Теми: музеї, Київ, історична пам'ять, чиновники

АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter