Спецпроект

"Варшавська битва" - просто кіно про любов і війну (ФОТО)

Якщо не чекати від нового фільму Єжи Гофмана чогось надзвичайного, то й не розчаруєшся. Гумор, трохи еротики, кров, любов, батальні сцени, красива реконструкція старовини - звичайний собі блокбастер. У нас таких не знімають.

"Найгірший фільм Гофмана, який я бачив у житті. Тотальний провал - змарнував 2 години часу, про гроші вже не кажу. Ані фільм воєнний, ані мелодрама чи кіно про кохання. Безнадійно - не раджу то дивитися нікому... Думаю, що час пана Гофмана скінчився. Телесеріал "1920: війна і кохання" і той був кращий".

Це один із численних відгуків польських глядачів на останній фільм режисера Єжи Гофмана - "Варшавська битва. 1920".

Польська афіша "Битви Варшавської". Всі фото: new.o.pl

Я чув кілька подібних відгуків від українських синефілів, з якими дивився це кіно на відкритті фестивалю "Молодість" - мовляв, сюжет тривіальний, персонажі пласкі, розв'язка передбачувана, спецефекти заради спецефектів тощо.

Трейлер "Варшавської Битви. 1920" (ВІДЕО)

Тим часом читачі ІП в коментарях просять подробиць про "Варшавську битву". Я не кінокритик, тому просто перекажу свої враження.

Головна героїня танцює в кабаре і любить, дуже любить головного героя. Акторка, до речі, супер-зірка в Польщі, прославилася участю у якомусь танцювальному телешоу

Не знаю, чим відрізняється "мелодрама" від "фільму про кохання", зате знаю, що є така штука в літературознавстві як "рецепт історичного роману Вальтера Скотта". Коли закохана пара мусить долати вир буремних історичних подій, щоб возз'єднатися разом.

Гофмановий "Вогнем і мечем", до речі, саме такий фільм. Але вкупі зі свіжим, позбавленим УРСРівської класової ідейності поглядом на яскраві часи Хмельниччини він не залишив глядачів байдужими, як це сталося з прем'єрою "Варшавської битви".

 Вони одружуються, але йому треба йти до війська

Під час перегляду я робив нотатки, тож тримайте у хронологічному порядку:

Польща врятувала світ від "червоної чуми". Від початку задається головна інтрига - Ленін анонсує європейську соціалістичну федерацію, а потім світову революцію. "Польша, Гегмания, Фганция - а потом ВЕСЬ МИГ!" Ту-ду-ду-дууу! Титр із назвою фільму.

Українсько-польський похід 1920 року на Київ. Не показано жодних міст, дія відбувається на пересічній наддніпрянській природі. Ключова фраза Пілсудського: "Якщо українці не підтримають Петлюру, наша перемога над більшовиками розсиплеться як пісок".

Селянські повстання 1920-21 років. Як українці (не) підтримували Петлюру

Іноземні гранти. Коли хвацьке військо польське їде підтримувати похід Петлюри, на околиці Варшави його перестріває пікет - типу робітничий, тільки робітники дуже вже ущербно виглядають - з транспарантом "Руки геть від Червоної Росії!" І ті, хто тримають цей транспарант, плюють на нього.

 Похід Першої кінної

Більшовики як орда. Якби Гофман згодився знімати "Чорного Ворона", то можна було би використати не тільки реквізит "Варшавської битви", але й акторську базу масовки. Червона армія - це військо потвор, які весь час ґвалтують, регочуть, жеруть, випорожнюються в палацах знімають з іще живих чоботи тощо. Все як описував відомий український журналіст Ісаак Бабель.

Недарма навіть Василю Шкляру сподобалося, "як режисер показав загарбника-більшовика. В нього російське військо - це брудна, груба й тура орда. В цьому я з ним солідарний". Європу і "весь світ" іде завойовувати не просто "червона чума", а нецивілізовані варвари зі Сходу.

Благородне військо польське їде на Схід з цивілізаційною місією

Комісар Биковський. На відміну від Шкляра, де командирами червоних часто зображені євреї (так часто й було, і я думаю, що цей момент, вкупі з гайдамацькою жорстокістю описуваних сцен, сильно шокував бідолашного Гофмана), польський режисер зробив командиром червоних поляка. "Був на засланні - і польську трошечки забув".

Фігура чекіста настільки яскрава, що його прізвище - єдине, яке мені запам'яталося з-поміж усіх персонажів. Саме через нього глядачеві відкриваються поняття "червоної чуми": "ЧК - найкращий винахід революції... Дзержинський учив нас ліквідувати всіх, хто в чомусь перший. Тому ми убиваємо офіцерів. Армія без командирів - не армія, а народ без вождів - не народ".

 Чекіст Биковський виконує "не помсту, а народну справедливість"

Більшовики карикатурні - від Биковського до Сталіна. "Ви хто за політичними переконаннями? - Еее... Поступовець! - Значить, безпартійний комуніст". Всі в залі регочуть. Сталін ображений і смішний - можливо, саме в цей момент в ньому з'являється комплекс щодо поляків і галичан (бо Львів же так і не змогли взяти).

Картавий Ленін, який у фіналі печалиться провалом експорту революції "Доведеться будувати соціалізм в одній країні", теж викликає сміх. От тільки не дуже зрозуміло, як такі смішні опоненти дійшли аж до Варшави.

"Незнаному козакові". Де поховані українці, які у 1920-му захищали Варшаву (ЕКСКУРСІЯ)

Образ розділеної країни. Щойно сшита з уламків трьох імперій, в 1920 році Польща була ще більш розділена внутрішньо, ніж Україна у, скажімо, 1991-му. Гофман показав цей дивний стан через сварку двох польських солдатів, які згадують, як воювали в Першій світовій - один за австрійську, інший за російську монархію. "А ми вам тоді добре в дупу дали! - Бо цариця була німкеня!"

Героя-веселуна мають розстріляти вранці - за те, що захистив честь своєї дружини...

Улюблені типажі Гофмана. У "Битві" є і тілиста цицьката селянка - типова Руслана Писанка, тільки розмовляє білоруською "трасянкою". Є й красунчик Домогаров - цього разу він зображає хвацького кубанського козака-рубаку, який дуже не любить комуністів і розмовляє чистісінькою російською.

Ще є клюквенний персонаж Єлєна Ніколавна - така собі старорежимна російська дама. Кон'юнктурою пахне, якщо чесно - всіх похвалив режисер, тільки неіснуючій державі дісталося на горіхи.

 ...але він потрапляє в полон до більшовиків...

Роль українців у "чуді над Віслою". На відміну від "білих" козаків, у фільмі немає жодного візуальної згадки про армію УНР. Тільки один раз Пілсудський згадує "українців генерала Безручка", які відважно боронять Замостя - тих самих, у яких він через рік попросить пробачення за те, що Варшава підпише мирний договір з УРСР.

1921: Пілсудський вибачається перед солдатами Петлюри

Зрештою, чому ми маємо вимагати, щоб Гофман показував армію УНР? Це ж наша історія і нам її знімати чи не знімати.

...але з полону його визволяє козак Домогаров. "Ну, бывай, поляк!"

Глючний ефект 3-D. Досі не доводилося дивитися фільми в такому форматі, але враження не особливі. Спецефекти, можливо, і класно виглядають, але в мене об'ємне зображення чомусь стійко асоціювалося з тьмяними діарамами в наших занедбаних музеях. Весь час ловив себе на думці, що у вітрину дивлюся. :)

Класні зйомки. Шкода навіть, що це 3-D, а не звична плівка. Операторська робота може порадувати тих, хто розчарується сценарієм. Сценарій справді банальний, але, можливо, так і задумувалося.

Чи сподобалася "Битва" мені? Швидше так, ніж ні. Я не чекав історичної правди чи несподіваного сюжету, тому й не розчарувався.

 Пілсудського грає Данієль Ольбрихський

Подібного штибу фільми важливі якраз не історичною правдою чи сюжетом, а атмосферою.

Вони оживляють мертві чорно-білі знімки початку сторіччя для звичайного громадянина, вони розповідають йому про історію - хай навіть замість львівських професорів в цій історії задіяні наркомани з варшавської богеми (йдеться про справжній і основний факт "чуда над Віслою" - розшифровку більшовицького радіокоду, яка уможливила контратаку польських військ у вірному місці).

Чим воювала Дієва армія УНР. Одяг і зброя (ФОТО)

І коли дивишся "Варшавську битву", новостворена польська держава виникає на екрані в усій красі - відтворена так виразно, що якби фільм побачив Маяковський, він би вже не ставив питань із вірша про польський паспорт: "Откуда, мол, и что это за географические новости?".

 "От евгопейской федегации - к миговой геволюции!"

Що ми знаємо про Акт Злуки чи Червоне козацтво? Кілька розпливчастих фоток, які мандрують від сайту до сайту, від однієї телепрограми до іншої. А це ж безліч яскравих деталей - від солдатської уніформи до політичних жартів. Добре знятий фільм із мінімальним сюжетом зробить ці події кольоровими, поселить їх у пам'яті мільйонів людей.

Із цих мільйонів кілька людей із часом доберуться до архівів, змінивши кіноверсію подій на статечний науковий фактаж. І так без кінця. Змагання науки і популяризаторства :)

 Ксьондз піднімає в атаку солдатів, і вони одразу перестають гинути від щільного кулеметного вогню і перемагають

У живому, не животіючому кінематографі мають квітнути тисячі квітів. І мелодрами, і фільми про кохання, і молитви за гетьмана Мазепу, і попса. Так виховується глядач.

Режисер "Міцного горішка" зняв бойовик про російсько-грузинську війну (ВІДЕО)

Польський тінейджер подивиться "Варшавську битву" і вийде з кінотеатру не тільки від враженням від "крутого" сюжету і 3D-спецефектів, але й із фактом (хай навіть це й не особливо відповідає дійсності), що поляки колись врятували цілий Євросоюз.

 Фінальний кадр - герой і героїня нарешті зустрілися

Прийде час, і він подивиться "Вогнем і мечем", "Ва-Банк", "Катинь", а там, дивись, і до "Попелу й діаманту" справа дійде.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Шоста зупинка. Площа Лесі Українки

Поруч інституту був великий універмаг, Печерський. І там час від часу траплялися дива у вигляді імпортних товарів. Проте навіть коли ці товари з'являлися, і коли ти в боротьбі та навіть бійках доходив у кількагодинній черзі до омріяного прилавку, виявлялося, що купити їх на зарплатню інженера не завжди було легко. І дівчата придумали геніальний вихід

Андрій Руккас: Сто років бою біля Чорного Острова

Крім Євгена Мишківського, в бою біля Чорного Острова полягли козаки Іван Литовченко та Йосип Продиус, пропав безвісті бунчужний Олекса Фількевич. У 100-ту річницю бою, в Чорному Острові відкрили пам'ятний знак на честь загиблих героїв. А от чи є вулиця імені Євгена Мишківського у Тернополі?! Схоже, що немає

Юрій Юзич: Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Івана Кудрі». П`ята зупинка

Боєнська вулиця, сповнена тваринного жаху в прямому сенсі, Іван Кудря, за яким тягнеться шлейф крові та нищення, трагедії Жовтневого палацу та Хмарочоса Гінзбурга, а тепер готелю `Україна`, які стоять практично поруч, дивляться один на одного – усі ці місця та імена якось фантастично сплелися драматичними нитками нашої історії.