"...Усе відбулося гладко, вказана особа була відразу в машині приспана снодійним, а тому обох співробітників він бачив тільки декілька секунд..."
Селяни, вчителі, священики... Відтак - губернатори, міністри, депутати, мільйонери, зірки спорту та культури - Гнатишин, Романов, Дзюба, Ластівка, Андрейчук, Коновал, Стельмах, Яцик... Хронологія п'яти хвиль української еміграції до Країни кленового листа.
"...Вижити на війні можна, навіть жінці. До людських втрат звикнути неможливо. Головне – не втратити пам’яті про минуле, не зрадити її. На цьому тримається світ".
Руйнівну потугу води посилював величезний перепад на першій дамбі, висота якої складала 25 метрів. О 8:30 ранку 13 березня гігантський болотяний потік висотою в чотири метри зі швидкістю 3-5 метрів за секунду помчав із Бабиного Яру униз - на Куренівку. (рос.)
Після розпаду СРСР колишній член Політбюро ЦК КПРС Олександр Яковлєв описував радянський режим за допомогою паралелей з нацистською Німеччиною: "Це був повноцінний фашизм російського типу. Трагедія в тому, що ми в ньому не покаялись". (poc)
Політруки і командири зазвичай вважали їх потенційними зрадниками, звинувачуючи в тому, що "поки ми кров проливали у боротьбі з ворогом, ви відсиджувалися, тож тепер змийте власною кров’ю провину окупації".
Фарисейство із похороном та офіційним вшануванням його як "видатного вченого", "академіка Радянської України", що начебто визнав переваги соціалізму, далі закріплювалось передруком єдиного офіційного некролога на його смерть. Причому, з помилковою датою смерті. Чому?..
Цитата з донесення Курова: "Таковой крепости за шесть лет войны не видел <…> Был встречен порядочным огнем". Повстанці, до лав яких пішли всі мельничанські чоловіки, зі старими включно, відступили до лісу. Більшовики спалили Мотронинський монастир.
Насправді легендарний бій відбувся не 29, а 30 січня. "Шкодувати київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".
Кримські татари зі справи № 64513
Альбом найкращих видів Криму (1869)
Історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог. Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ.
23 березня 1819 року до будинку публіциста й письменника Августа фон Коцебу у Мангаймі зайшов молодик. Він ще зранку попередив слугу, що хотів би передати господарю дому листа з Курляндії. Але як тільки Коцебу увійшов до кімнати, де його чекав відвідувач, той вихопив кинджал і - зі словами "Ось зрадник батьківщини!" - три рази вдарив ним ошелешеному письменнику в шию та груди.
150 років тому, 17 березня 1876 року народився Вадим Щербаківський – український учений, який залишив глибокий слід в археології, етнографії, мистецтвознавстві та музейній справі. Був одним із фундаторів Національного музею у Львові, працював над створенням музеїв у Полтаві та активно долучався до збереження нашої культурної спадщини. У 1917 році його обрали комісаром Української Народної Республіки з охорони пам’яток.