На Київщині відкрили пам'ятний знак повстанцям проти радянської влади

В селі Зазим'я Броварського району Київщини було встановлено і освячено пам'ятний хрест зазимським партіотам, що у травні 1920 р. захищали своє село від безбожного режиму.

Освячення пам’ятного хреста та панахиду за загиблими очолив настоятель Олександр Генераленко, повідомляє сайт Броварський благовісник.

У молитві узяли участь голова села Людмила Спичак, учителі недільної школи та прихожани.

Повстання зазимців почалося у квітні 1920 року з відмови селян на спроби комісарів 12-ї більшовицької армії реквізувати сільських коней (оскільки це б неминуче призвело до неможливості сільгоспробіт та голоду).

Був утворений повстанчий комітет на чолі з старостою села Приходьком Євдокимом Івановичем, Радченком Іваном Сергійовичем, Суботовським Григорієм Степановичем.

Для придушення повстання був висланий загін зі ста чоловік із Чернігівського губернського ЧК, що прибув до села. Повстанці впустили загін у село, намагаючись вступити в переговори.

Після того, як домовитися не вдалося, розпочався бій. Чекісти заняли оборону на території церковного подвір'я, але після тривалого бою були знищені. Таким чином селянам вдалося убити 99 чекістів, яким у часи радянської влади поставили памятник навпроти церкви.

Повстання тривало понад місяць, до нього приєднались мешканці сусідніх сіл Літки, Требухів, Погреби, а також Борисполя. 8 травня на Зазим'я почали наступати численні регулярні війська, село обстрілювали з далекобійний гармат із залізничної станції Броварів і з катера на Десні.

Більшість сільської людності заздалегідь повтікала в задеснянські села, в ліс. Карателі підпалили хати, обійстя, спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця - Новоселиця та частина Блошиної (тепер Ватутіна) і куток Савичина.

Свято-Воскpесенський храм у Зазим'ї - його стіни досі носять сліди від куль 1920 року. Фото: uk.wikipedia.org

Частина мешканців на чолі зі священиком Кіром пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.

Частина повстанців перправилася на правий берег Дніпра в районі Вишгорода, на територію, заяняту 6-ою стрілецької дивізією УНР та союзною 3-ою польською армією.

У рідне село повстанці змогли повернутися тільки після того, як його зайняли союзні польсько-українські війська. Чимало учасників повстання було страчено більшовицькими загарбниками у ЧК Остра та Чернігова.

Під час радянської влади село Зазим'я носило ярлик "бандитського".

Більше про повстання у Зазим'ї читайте на ІП в розділі "Тексти"

Путч у Москві у серпні 1991 року. Як реагувала Україна

Очевидці з радістю згадують момент, коли донецькі шахтарі теж постановили не визнавати розпорядження путчистів із ГКЧП і оголосили про безстроковий політичний страйк, вимагаючи заборони КПРС.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Бомби, облави, містика. Львів напередодні вигнання нацистів

"Людей опанувало шаленство молитви. На подвір'ях вибудовували маленькі вівтарці, повсюди були квіти, свічки, релігійні пісні. І ми у нашій "кімнатці навкарачки" зробили собі маленький вівтарик і цілими днями молилися. Чотки, новенни, рорати, релігійні піснеспіви, святі іконки; то тривало годинами, більше того, цілими днями. Навіть як на дитину, охрещену три і пів рази, було того всього трохи забагато...".

Олег Штуль. Забутий провідник мельниківської ОУН

"Нехай сьогодні ми пишемо найсумніші речі – спогади. Але боротьба триває. І вона триватиме аж до перемоги. Чи ми її побачимо? Чи скоро? Це для історії мало важить. Але побачить її Київ – Золотоверхий наш натхненник. І коли не зустріне нас, то кращих від нас", – писав Олег Штуль у 1962 році.