Спецпроект

Знову за старе. У ПОЛЬЩІ ВИМАГАЮТЬ ВІД УКРАЇНИ КАЯТТЯ ЗА ВОЛИНЬ

Новообраний сенатор від ПіС та відомий польський історик Ян Жарин вважає, що українці "не стануть повноцінною нацією без усвідомлення того, що Волинська трагедія була геноцидом польського народу".

Таку думку історик, який став сенатором від партії ПіС, висловив в інтерв’ю польському виданню Prawy, повідомляє Європейська правда.

На думку Жарина, протягом останніх десятиліть у Польщі відбувалися процеси, які поставили під сумнів польську ідентичність. Він вважає, що ліберальні польські політики принесли в жертву своїм політичним інтересам польське бачення історії.

Торкнувся сенатор і "українського питання".

"Нам не тільки не вдалося "відучити" українців від антипольських настроїв щодо інтерпретації польсько-українських відносин, ми навіть шкодимо їм. Адже ми (поляки) повинні чітко їм сказати про те, що якщо вони хочуть бути європейським народом, інтегруватися в європейський культурний простір, то не мають прославляти і шанувати ОУН-УПА", – сказав Жарин.

Історик вважає, що "глорифікація ОУН-УПА в українському історичному дискурсі" свідчить про збільшення націоналістичних настроїв в суспільстві і ставить під сумнів можливість налагодження відносин між двома країнами.

"Якщо зараз українці ставлять пам’ятники бандерівцям, це значить, що вони готові в майбутньому застосовувати такі самі методи, які застосовували українські націоналісти, зокрема масове вбивство", – додав він.

За словами історика, український народ має визнати свою провину за Волинську різанину і визнати цю трагедію актом геноциду проти польського народу.

На думку Жарина, польська влада має зробити своїм головним завданням опіку над польською спадщиною за кордоном, в тому числі на "Східній Галичині, яка нині є частиною України".

"Без Львова, міста, яке завжди було вірне Польщі, немає польського народу. На сьогодні це очевидно, хоча сучасні польські політики намагаються не згадувати про це", – стверджує політик ПіС.

"Особисто я є прихильником концепції Міжмор’я по лінії "Балтика-Чорне море-Адріатика", але якщо ми (поляки) шукаємо собі сильних союзників, то маємо звертати увагу на ті країни, які готові миритися з історичною правдою, а не прагнути стерти Другу Річ Посполиту з нашого серця", – підкреслив Жарин.

Як відомо, 25 жовтня у Польщі відбулися парламентські вибори, на яких впевнену перемогу здобула опозиційна партія "Право і справедливість", представники якої є прихильниками більш "прагматичного" ставлення до України і часто не приховують своїх антиукраїнських поглядів у трактуванні спільної українсько-польської історії.

Нагадаємо, в липні 2013 року депутати Сейму (нижня палата польського парламенту) у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвали польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду".

Під час дебатів один із правих депутатів назвав Мирона Сича (єдиного українця в парламенті Польщі) "сином бандита УПА".

Тоді ж у Варшаві за участі президента Польщі було відкрито пам'ятник полякам, які стали жертвами Волинської трагедії. Меморіал являє собою хрест, перед яким розміщено 18 брил із назвами населених пунктів на території України, які у 1920-39 рр. входили до складу польської держави. Посол України у Польщі не взяв участь у цих офіційних заходах.

У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Після цього голова Сенату Боґдан Борусєвіч заявив, що українська сторона теж може звинуватити поляків у здійсненні геноциду над українцями.

У червні 2013 року Українська греко-католицька церква і Римо-католицька церква Польщі у спільній декларації закликали обидва народи до прощення і примирення.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення двох народів після Волинської трагедії розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього не відбулося.

У грудні 2014 року президент України Петро Порошенко теж попросив у поляків вибачення за Волинську трагедію.

ТАКОЖ:

Українська проблема у ІІ-ій Речі Посполитій

У Львові українці та поляки спільно молилися про примирення

Ґжеґож Мотика: "Соціалістична Польща поширювала стереотип українця-вбивці"

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-й, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Інше на тему "ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ"

Битва за Шостку 1918 року

Шість діб, з 2 по 8 квітня 1918 р., шосткинці билися з більшовицькою Особливою армією Ремньова. Билися з тими самими петроградськими загонами матросів, що 29 січня 1918 р. вбивали київських студентів під Крутами. Шосткинські робітники ціною своїх життів зберегли пороховий завод для Української держави.

Антон Дробович: Гри в одні ворота не буде

Розмова з Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) про польсько-українські відносини, спільні плани та проекти, виклики на новій посаді, а також про те, кого він вважає героями України. Інститут Антон Дробович очолив у грудні 2019 року, після того, як виграв конкурс, попереднім керівником був Володимир В’ятрович.

Луцьк в окупації: побороти епідемії й вижити!

Луцьк – одне з перших українських міст, яке було окуповане вермахтом вже надвечір 25 червня 1941 року. Нова окупація приносить не тільки усі «принади» нацистського режиму, але й епідемії

Як і чому вікінги опинилися у Західній Україні

Як тут опинилися скандинави? Вони були важливою частиною державного апарату Русі, особливо в період правління князя Володимира. З літопису відомо, що Володимир був змушений тікати у Швецію після невдачі у міжусобній війні. Звідти він повернувся із армією варягів, які допомогли відвоювати спадщину.