Польський уряд схвалив позбавлення звань комуністичних офіцерів

1 березня уряд Польщі схвалив законопроект про позбавлення військових звань колишніх військовослужбовців періоду комуністичної Польщі.

Про це повідомляє Укрінформ.

Законопроект передбачає можливість позбавлення військових звань як осіб, які померли, так і тих, хто перебуває на пенсії. Зокрема, йдеться про членів військової ради національного порятунку Польської народної республіки (1981-1983 роки), Комітету внутрішньої безпеки, осіб, які працювали в органах безпеки комуністичної Польщі та інших органах, що передбачено польським законом про люстрацію.

"Цей проект детально окреслює каталог осіб, які відповідають за зло, спричинене за період від Другої світової війни щодо наших героїв, щодо цивільного населення, щодо невинних осіб. Ми хочемо трохи виправити це зло і у зв'язку з цим приймаємо законопроект, який створює таку можливість", - заявив під час прес-конференції глава польського уряду Матеуш Моравецький.

Ініціювати позбавлення військового звання, згідно із законопроектом, зможуть прем’єр-міністр, міністр оборони, Інститут національної пам’яті, військове історичне бюро, державні архіви, а також ветеранські організації та організації, які боролися за незалежність Польщі.

В обґрунтуванні до законопроекту вказується, що його метою є позбавлення офіцерських звань, зокрема, колишнього комуністичного лідера Польщі Войцеха Ярузельського, глави МВС Польської народної республіки Чеслава Кіщака, а також інших членів військової ради національного порятунку, які творили тоталітарну країну.

Низка ветеранських організацій Польщі вже виступили проти законопроекту. 

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.