МЗС: Польща намагається зобразити українців "злочинними націоналістами"

Міністерство закордонних справ України глибоко стурбоване ухваленням в Сеймі Польщі законопроекту про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Відповідна заява розміщена на сайті МЗС України, передає "Українська правда".

"Прикро, що українська тематика вкотре використовується у внутрішній політиці в Польщі, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизуватися.

Категорично не сприймаємо чергову спробу нав’язати однобічне трактування історичних подій, у т.ч. некоректного використання в офіційному документі Республіки Польща назви частини території сучасної України", - йдеться у заяві.

В МЗС нагадали авторам законопроекту, що українці, як і поляки, зазнали надзвичайно великих страждань від тоталітарних режимів в роки Другої світової війни, а також самовіддано боролися за свободу своєї Батьківщини.

"У цьому контексті надзвичайну стурбованість викликає намір зобразити українців виключно як "злочинних націоналістів" та "колаборантів третього рейху", - йдеться у заяві.

В МЗС розраховують, що Сенат Республіки Польща, який має незабаром розглянути зазначений законопроект, виявить політичну мудрість стосовно питань, які можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх відносин.

"Усвідомлюючи чутливість проблематики історичної пам’яті у житті українського та польського народів, закликаємо польську сторону до відкритості та конструктивності у подальшому розвитку українсько-польських відносин", - відзначили у міністерстві.

Нагадаємо, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Прийнятий закон стосується визначення злочинів українських націоналістів та українських організацій, що співпрацювали з Третім рейхом, а також можливості запуску, відповідно до ст. 55 закону про Інститут національної пам’яті Польщі, кримінальних проваджень проти осіб, які заперечують ці злочини.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".