Перша пресконференція Голови УІНП Антона Дробовича. ТЕЗИ

Сьогодні у Києві відбулася перша велика пресконференція новопризначеного Голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича за участі Міністра культури, молоді та спорту України Володимира Бородянського.

Нагадаємо, 4 грудня Кабмін призначив нового голову Українського інституту нацпам'яті.

Дробович Антон Едуардович. Кандидат філософських наук. Керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Доцент Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Експерт з питань культури й освіти Інституту суспільно-економічних досліджень.

Антон Дробович
Антон Дробович

Говорячи про пріоритети, А. Дробович відзначив, що одним із перших є створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті.

"Цьогоріч виділено на створення цього архіву 50 млн. гривень. Загалом орієнтовна вартість цього архіву 550 мл. гривень. Наразі є виділене приміщення. Це буде, напевно, найбільший відкритий архів документів репресивних органів у Європі.

І я хочу підкреслити, що в нас чи ненайліберальніше у Європі законодавство щодо доступу до цих матеріал. І відповідно ми продовжуємо цю роботу, тому що це таке осердя декомунізації – доступ до матеріалів про злочини комуністичного режиму", - зазначив Голова УІНП.


Довідково. ГДА УІНП
– це цивільна архівна установа для доступу до колишніх урядових таємниць СРСР. До Архіву, відповідно до Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" мають перевезти документи 1917—1991 років, які нині зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах.


Ще одним із пріоритетів Дробович називає посилення роботи із закладами освіти.

"Ми зі свого боку продовжимо роботу із розробки методичних матеріалів, засобів наочності, інфографік, відеоконтенту і т.д., який може бути використаний в школі, а також невикривлено і чітко розповість про логіку і потрібність декомунізації".

Другий пріоритет – це зусилля на міжнародній арені із визнання Голодомору – геноцидом українського народу.

"Ми маємо ряд ідей щодо того, як посилити свої позиції в цьому плані. І друга важлива частина – це консолідація зусиль українських науковців і вирішення ключових суперечок в питаннях, які існують в українському науковому середовищі щодо Голодомору. Ми зміцнимо нашу внутрішню позицію, щоби нам було легше завершити цю справу на зовнішньому рівні".

Третій пріоритет, який назвав Дробович, – це протидія російській гібридній агресії в Україні, що стосується боротьби з дезінформацією та міфами.

"Ми посилимо свою присутність, сприяючи виданню таких матеріалів, як дуже відома книга історика Сергія Громенка про 250 років міфів щодо історії Криму і т.д.

Ми бачимо останні заяви російського президента, про якісь там "ісконні російські землі" в Україні. Для боротьби з такими речами має бути посилена якість історичної науки, розвиток критичного мислення і верифікація та поширення історичних даних, які розвінчуватимуть подібні речі", - зазначив Голова УІНП.

Також він відзначив, що буде продовжена робота зі створення Меморіалу Героїв Небесної Сотні та Національного Музею Революції Гідності.

А. Дробович заявив, що сподівається на співпрацю із органами прокуратури в цьому питанні, і коли вже будуть зняті арешти на ці ділянки, то можна буде перейти до активної фази створення Меморіалу та Музею.

"Ми також зосередимось на посиленні культурного діалогу. Це надзвичайно важливо для нас. Ми хочемо, щоб відходила в минуле радянська практика, коли суспільна комунікація була гаслами і монологами. Ми хочемо посилити рівень і якість суспільного діалогу в Україні, який буде базуватися на відповідальності й повазі до сторін цього діалогу.

Це стосується всіх історій – від культурної реінтеграції Донбасу, до складних сторінок історії України, які роками не були проговорені через позицію Радянського Союзу, або суспільно-економічні потрясіння, чи не вистачало ресурсів та уваги до цих питань", - назвав ще один пріоритет пан Дробович.

Далі були запитання від зали. Зокрема журналіст Олександр Найман від газети "Шабат Шалом" запитав у Голови УІНП, чи сприяє консолідації суспільства ходіння по вулиці в есесівській уніформі чи уніформі СС-"Галичина" (ймовірно, малася на увазі 14-а гренадерська дивізія військ СС "Галичина" - ред.)

"Звісно публічна демонстрація військових відзнак СС чи груп СС не сприяє супільному діалогу, в тому числі це ображає пам'ять багатьох людей, які віддали життя за те, щоб не опинитися під владою нацистів та перемогу над нацизмом.

Єдине, якщо мова йде про акторів, які знімаються в кіно, чи про реконструкторів, які відіграють сцени, в тому числі, щоб показати якісь злочини нацизму, то таке може бути. А так, публічна демонстрація звісно не сприяє і взагалі це абсолютно не відповідає європейським нормам", - відповів Дробович.

Журналіст Петро Троць із 5-го каналу задав кілька запитань. Чи залишаються працювати в УІНП люди, які працювали із В. В'ятровичем, скажімо Аліна Шпак та інші заступники? А також, яким чином Голова УІНП бачить захист українських пам'яток в Польщі, враховуючи те, що польській стороні було дозволено відновити пошуково-ексгуманізаційні роботи на території України?

"На перше питання, то я не отримав жодної заяви на звільнення. Більше того я не почув ні одного усного наміру про звільнення. І для мене це не є самоціль змінювати команду, якщо люди готові працювати під ті програмні напрямки і пріоритети, які я озвучив, в інтересах України. Я вважаю, що це професійна команда. Експертиза багатьох співробітників Українського інституту національної пам'яті – безпрецендента, це без перебільшення.

Щодо другого питання про стосунки з Польщею. Я хочу підкреслити одну важливу річ у наших стосунках з Польщею та іншими країнами. Що Україна, що Польща, що Угорщина, що будь-які інші країни, у яких є ось ці стосунки щодо охорони пам'ятників, пов'язнаних із історією якихось військових угруповувань, що загинули на території Польщі чи України, то впершу чергу ми повинні вшанувати цих людей, гідність цих людей.

Люди загинули і не може бути такого, що бур'яни ростуть на братських могилах – це неприпустимо.

Ми маємо відійти від перетягування канатів на політичній арені і почати історію спілкування про людську гідність, про права людини. Людина, яка померла, має право на гідне вшанування. І я переконаний, що ми знайдемо спільну мову щодо цих питань із польською і будь-якою іншою стороною.

Щодо конкретики. У мене вже є запланована зустріч на початку січня із Послом Республіки Польща в Україні. Я отримав два політичні сигнали від Посольства та Польського Інституту національної пам'яті про готовність до конструктивної співпраці, готовність до діалогу та відновлення багатьох проєктів, які були раніше.

Щодо пам'яток, то дуже би хотілося, щоб ті пам'ятники, які законні і знаходяться в Польщі, були відновлені. В нас точно є інформація про один пам'ятник, який законний і зараз зруйнований. З цього пам'ятника було б дуже добре починати діалог. Це був би хороший знак на крок по відновленню пошукових робіт з української сторони", - відповів Голова УІНП.


Від редакції, нагадаємо
, що 9 жовтня 2016 року невідомі повністю знищили пам'ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м актом наруги над місцями пам'яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.

Читайте також: Зеленський і Дуда. Про що домовились президенти в політиці історичної пам'яті


Наступне питання поставив кореспондент від видання "Delo.ua". Зокрема журналіста цікавила позиція Голови УІНП щодо питання перейменування проспекту Жукова у Харкові.

"Мені здається, що Петро Григоренко (тобто, що проспект має бути названий в честь генерала – ред.). Жуков точно не може бути, бо він підпадає під декомунізацію. Я дуже сподіваюся, що з цим не буде ніяких проблем і в Харкові органи місцевого самоврядування врегулюють це питання. Це їх право врегульовувати це питання.

Генерал Григоренко прекрасний герой, героїчна постать. Людина, яка зробила багато для державотворення. Я не думаю, що у когось є реальні, змістовні зауваження до постаті генерала Григоренка.

Але якщо для цього потрібен діалог, потрібна дискусія, потрібно зустрітися в Харкові, то це потрібно робити…Григоренко, крапка."

Ще два питання було від журналіста Дмитра Хилюка із "УНІАН".

Журналіста цікавило, яка ситуація щодо пам'ятника Ватутіну у Києві, адже це також "совєтский вождь", який підпадає під декомунізацію? А також він попросив Дробовича підтвердити, чи спростувати його тези, про те, що в період В. В'ятровича багато уваги приділялося визвольному руху 1940-60-их років, а також й те, що постаті Бандери, Шухевича і Мельника розколюють суспільство, тому вартувало б сконцентрувати увагу на постатях, які об'єднують суспільство. І власне, як буде проводитись політика щодо визвольних змагань, і чи будуть в ній зміни?

"Щодо Ватутіна, то цього прізвища немає в списках на декомунізацію. У силу певних обставин його там немає. Я вивчаю це питання. По-друге, навіть якби він там був, то існує вийняток щодо могил, адже це не просто пам'ятник, а могила Ватутіну і в таких випадках процедура зовсім інша. Пам'ятник не може бути демонтований.

Щодо визвольних змагань. То в такій радикальній формі, я не говорив щодо Володимира В'ятровича. Я не вважаю, що аж занадто багато уваги приділено визвольним змаганням.

Навпаки, історія визвольних змагань і боротьби за українську державність зазнавала величезних впливів у добу Радянського Союзу. Починаючи від затирання, закінчуючи відвертою фальсифікацією історії і демонізацією людей, які боролись за незалежність України.

Відповідно УІНП має проливати світло на ці питання і деконструювати ці міфи. Це, до речі, одна із прогромних цілей, яка записана в Положенні про Інститут – розвінчувати ці міфи.

Але разом з тим ми повинні пам'ятати і розуміти, що постаті Бандери і Шухевича дійсно викликають полярні оцінки в українському суспільстві. І як має на це реагувати УІНП? Проводити діалог з громадянами, мета якого дуже проста. Щоб люди, які мають запитання до постатей Бандери і Шухевича, не просто отримали від Інституту пакет рекомендацій "чому це герої?". УІНП має і може розказати, чому для одних громадян ці люди цінні…

І мова йде про внесок у державотворення…Ми маємо розповісти, чому для багатьох людей в Україні цінні ці люди. Не треба підганяти історію під щось, але треба розповісти, що мільйони людей цінують їх, тому що вони робили цей внесок.

Коли більшість сиділа спокійно на радянських кухнях і не хотіла нічого робити проти Радянського Союзу, а в цей час в тюрмах, в підвалах розстрілювали людей за вільнодумство, то ці люди піднялися зі зброєю. Хтось вступив в союз із нацистами, хтось не вступив і сам по собі боровся і проти одного тоталітарного режиму і проти іншого. Оце історія, яку потрібно знати. Люди самі зроблять оцінки, маючи інформацію", - відповів на запитання Антон Дробович.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.