Спецпроект

Росія анулювала свідчення смоленських диспетчерів. Поляки хочуть нового допиту

Російська прокуратура анулювала свідчення диспетчерів Смоленського аеродрому, дані під час їхнього першого допиту 10 квітня 2010 року – в день катастрофи літака Президента Польщі Леха Качинського.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це повідомив сьогодні у Варшаві прокурор Окружної військової прокуратури Іренеуш Шельонг.

Він зазначив, що польські слідчі через рішення російської прокуратури не зможуть використати дані першого допиту диспетчерів як доказ.

“Щоб ми могли це використати як доказ, вони (свідчення) повинні відповідати як російському, так і польському законодавству. Рішення російської прокуратури про визнання цих свідчень недопустимими призводить до того, що одна з цих умов – втрачена”, - сказав він.

Пан Шельонг зазначив, що польські слідчі планують добиватися проведення ними допиту російських диспетчерів. "Ця обставина (анулювання свідчень) ще більше переконує нас у такій необхідності", - сказав він.

Водночас польська газета Rrzeczpospolita написала сьогодні про різні свідчення диспетчерів у документах допиту 10 квітня і пізніших.

Зокрема, за даними видання, яке посилається на власні джерела, під час допиту у день катастрофи Павло Плюсін заявив, що повідомив екіпажу урядового Ту-154 про видимість 400 метрів, тоді як вона була 800 метрів, щоб це переконало пілотів не намагатися посадити літак.

В останніх свідченнях він уже говорить про те, що на той момент видимість дійсно була лише 400 метрів.

Крім того, другий диспетчер, Віктор Риженко під час першого допиту розповів про присутність у контрольній вежі третьої особи, якою мав би бути полковник Краснолуцький. А в його останніх свідченнях навіть згадки про нього (полковника) немає.

Та найголовніше, вважає газета, що в останніх свідченнях диспетчери заявили, що політ літака Леха Качинського здійснювався за цивільними процедурами.

“Це дуже несподівано, бо у попередніх свідченнях таких заяв не було. А з контексту квітневих свідчень можна було зробити висновок про військові процедури”, - пише газета.

Rrzeczpospolita зазначає, що застосування цивільних процедур під час польоту зменшує відповідальність диспетчерів, оскільки остаточне рішення про посадку приймає екіпаж літака.

Як повідомляв УНІАН, 10 квітня 2010 року Президент Польщі Л.Качинський з дружиною та делегацією польських високопосадовців загинули в авіакатастрофі під час заходження на посадку на військовий аеродром у Смоленську літака Ту-154.

Найбільша польська опозиційна партія „Право і справедливість” (PiS), співзасновником якої був Л.Качинський, практично від самого початку розслідування причин катастрофи заявляє, що ні польська, ні російська влади не хочуть провести об’єктивне розслідування.

На думку низки експертів, причиною катастрофи літака могли бути неправильні дані, надані екіпажу Ту-154 диспетчером Смоленського аеродрому.

Розшифровку останніх 40 хвилин розмови в кабіні польського Ту-154 читайте у розділі "Дайджест"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.