Спецпроект

Росіяни передали полякам усі 14 томів справи про катастрофу під Смоленськом

Росія передала Польщі копії 14 томів кримінальної справи, порушеної 10 квітня 2010 року за фактом авіакатастрофи літака президента Польщі під Смоленськом.

Як повідомили УНІАН у Генпрокуратурі РФ, у рамках виконання запитів про правову допомогу документи представнику Посольства Республіки Польща в РФ Лонгіні Путке передав начальник Головного управління міжнародно-правової співпраці Генпрокуратури Росії Саак Карапетян.

"У переданих 14 томах містяться копії протоколів оглядів місця події, проведених за участю польських археологів, протоколів допитів російських авіадиспетчерів за участю польської сторони, проведених у лютому 2011 року, документи, пов`язані з оглядом місця події й пізнанням загиблих", - йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, що 10 квітня 2010 року урядовий польський літак, на борту якого перебували 96 високопосадовців, розбився під час заходу на посадку на військовий аеродром під Смоленськом. Загинули всі, хто був на борту.

Стенограма переговорів у диспетчерській аеропорту

Пасажири літака, серед яких був і президент Польщі Лех Качинський із дружиною, планували взяти участь у меморіальних заходах до 70-х роковин Катинської трагедії.

17 січня 2011 року МАК оприлюднив остаточний звіт про причини Смоленської авіакатастрофи, де всю провину за трагедію поклав на пілотів Ту-154, які нібито під тиском високопосадовців вирішили посадити машину "за будь-яку ціну".

Разом із тим, за даними польських експертів, пілоти насправді не намагалися посадити машину, але не встигнули своєчасно підняти літак для заходу на друге коло.

Польська комісія орієнтовно в квітні планує оприлюднити матеріали власного розслідування причин катастрофи.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.