Спецпроект

Біля Запоріжжя відкрили новий пам'ятник Леніну

Жителі села Новослобідка (Запорізька область) відзначили день народження лідера російської партії більшовиків і Жовтневої революції 1917 року Володимира Леніна встановленням пам'ятника.

Як передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна", в п'ятницю у центральному парку села Новослобідка десятки місцевих жителів відзначили 141-у річницю від дня народження Володимира Ульянова (Леніна).

Під гімн Радянського Союзу селяни відкрили пам'ятник Леніну, кошти на який виділила КПУ.

"У нашому селі раніше був пам'ятник Леніну, але зруйнувався, - сказала мешканка Новослобідки Ольга Сидоренко. - Тому на сесії Новослобідської сільради місцеві жителі прийняли рішення встановити новий монумент вождю світового пролетаріату. Гроші на пам'ятник ми не збирали - нам допомогла Компартія".

Як заявив на мітингу секретар Запорізького обкому Компартії Олексій Бабурін, "за останні 20 років на посткомуністичному просторі робляться спроби знищити у народу пам'ять про Леніна".

"Могила Леніна - колиска людства"

Бабурін наголосив, що рішення про встановлення пам'ятника Леніну прийняла сільська громада.

Керівництво Запорізького обкому Компартії не називає суми, витраченої на встановлення пам'ятника Леніну в селі Новослобідка.

Нагадаємо, у травні 2010 року Запорізький обком КПУ встановив у Запоріжжі погруддя Сталіну з силуміну. Сім місяців по тому - в грудні 2010 року - невідомі спиляли пам'ятнику голову, а в новорічну ніч його підірвали.

У спилюванні голови монумента звинувачують 9 членів націоналістичної організації "Тризуб". У вибуху пам'ятника Сталіну поки що немає навіть підозрюваних.

Мерія Запоріжжя називає встановлення комуністами пам'ятника Сталіну незаконним.

У Запоріжжі пам'ятник лідеру партії більшовиків Володимиру Леніну встановили в 1964 році. Його висота 19,8 метрів. Пам'ятник розташований при в'їзді на греблю Дніпрогесу.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?