Спецпроект

ЗАВТРА У ЛЬВІВ ПРИЇДЕ ПРОФЕСІЙНИЙ "БОРЕЦЬ З УКРАЇНЦЯМИ"

Фундація культури і спадщини польських вірмен підтверджу​​​​​​​​є приїзд до Львова одіозного Ісаковича-​​​​​​​​Зал​е​сь​к​о​г​​о - священника, який часто приміряє шати антиукраїнського пропагандиста.

Про це повідомляє сайт фундації.

Краківський священник і антиукраїнський публіцист Тадеуш Ісакович-Залєський візьме завтра участь у богослужінні з нагоди перепоховання архієпископа Теодоровича, який перед війною очолював галицьких християн вірменського обряду.

Як повідомляється, богослужіння за участю делегації польських священників і львівського католицького архієпископа Мечислава Мокшицького відбудеться завтра, 7 червня 2011 року о 12-ій годині на львівському "цвинтарі орлят" (поляків, які загинули у боях з військами ЗУНР у 1918-19 роках).

В урочистостях візьмуть участь українські та польські вірмени і католицькі священники вірменського обряду, поміж яких називається прізвище й Ісаковича-Залєського, відомого своїми псевдонауковими дослідженнями багатьох аспектів українсько-польської історії.

"Архієпископ Теодорович був не тільки церковним діячем, але перш за все політичним, - підкреслив на вчорашній проповіді у Кракові Ісакович-Залєський. - Він захищав польськість Львова".

Нагадаємо, що намагання перепоховати архієпископа Теодоровича на "цвинтарі орлят" тривають вже кілька років. На львівському некрополі стоїть нагробок із хрестом і табличкою з іменем архієпископа, але могила вже кілька десятиліть порожня, бо похованого у 1938 році Теодоровича, таємно ексгумували на початку 1970-их років його вихованці, перенісши останки до іншого склепу на комунальному цвинтарі Львова.

Через спротив українських націоналістів переговори із львівською владою щодо перепоховання тривали роками. Зрештою вона все ж дала свою згоду. Втім, конфлікт це не вирішило, оскільки рішення було затверджено без публічного розгляду питання, а зацікавленій стороні вдалося навіть обійти комісію з перепоховань.

Львівські видання зазначають, що для низки членів комісії є сумнівним, нібито останки, які перепоховають 7 червня на "цвинтарі орлят", справді належать архієпископу Теодоровичу.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.