Спецпроект

ЗАВТРА У ЛЬВІВ ПРИЇДЕ ПРОФЕСІЙНИЙ "БОРЕЦЬ З УКРАЇНЦЯМИ"

Фундація культури і спадщини польських вірмен підтверджу​​​​​​​​є приїзд до Львова одіозного Ісаковича-​​​​​​​​Зал​е​сь​к​о​г​​о - священника, який часто приміряє шати антиукраїнського пропагандиста.

Про це повідомляє сайт фундації.

Краківський священник і антиукраїнський публіцист Тадеуш Ісакович-Залєський візьме завтра участь у богослужінні з нагоди перепоховання архієпископа Теодоровича, який перед війною очолював галицьких християн вірменського обряду.

Як повідомляється, богослужіння за участю делегації польських священників і львівського католицького архієпископа Мечислава Мокшицького відбудеться завтра, 7 червня 2011 року о 12-ій годині на львівському "цвинтарі орлят" (поляків, які загинули у боях з військами ЗУНР у 1918-19 роках).

В урочистостях візьмуть участь українські та польські вірмени і католицькі священники вірменського обряду, поміж яких називається прізвище й Ісаковича-Залєського, відомого своїми псевдонауковими дослідженнями багатьох аспектів українсько-польської історії.

"Архієпископ Теодорович був не тільки церковним діячем, але перш за все політичним, - підкреслив на вчорашній проповіді у Кракові Ісакович-Залєський. - Він захищав польськість Львова".

Нагадаємо, що намагання перепоховати архієпископа Теодоровича на "цвинтарі орлят" тривають вже кілька років. На львівському некрополі стоїть нагробок із хрестом і табличкою з іменем архієпископа, але могила вже кілька десятиліть порожня, бо похованого у 1938 році Теодоровича, таємно ексгумували на початку 1970-их років його вихованці, перенісши останки до іншого склепу на комунальному цвинтарі Львова.

Через спротив українських націоналістів переговори із львівською владою щодо перепоховання тривали роками. Зрештою вона все ж дала свою згоду. Втім, конфлікт це не вирішило, оскільки рішення було затверджено без публічного розгляду питання, а зацікавленій стороні вдалося навіть обійти комісію з перепоховань.

Львівські видання зазначають, що для низки членів комісії є сумнівним, нібито останки, які перепоховають 7 червня на "цвинтарі орлят", справді належать архієпископу Теодоровичу.

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб