Спецпроект

У Києві руйнують чергову пам'ятку

Будинок за адресою вул. Б.Хмельницького, 31/27 (вул. Ів. Франка, 27/31), який є пам'яткою архітектури та монументального мистецтва, почав швидко руйнуватися через протиправні дії забудовників.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"Випадки, коли власник нищив будинок, щоб на його місці побудувати інший, на жаль, трапляються в Києві повсякчасно, але в даному випадку за руйнуванням пам'ятки стоїть компанія, яка володіє лише частиною споруди. Сьогодні під загрозою опинилась і пам'ятка, і всі жителі будинку", - занепокоєний Бригинець.

Інспекційна перевірка ГУ охорони пам'яток встановила, що у підвальних приміщеннях будівлі проводяться протиправні будівельно-монтажні та земляні роботи по зміні пам'ятки, що призвело до пошкодження конструкцій фундаменту та руйнуванню інших частин пам'ятки культурної спадщини.

За умовами угоди, щодо будинку не можна здійснювати жодних зовнішніх та внутрішніх змін і вести будь-які земляні роботи без спеціального письмового дозволу. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи можна було б лише за відповідної науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Головного управління охорони пам'яток. Компанія не має відповідних дозволів.

Розпорядженням КМДА від 15.07.98 № 1463 будинок включено до переліку пам'яток під охоронним № 349. Будівля знаходиться в зоні регулювання забудови I категорії.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.