ІСТОРИЧНІЙ ПРАВДІ СЬОГОДНІ 5 РОКІВ

П'ять років тому, 18 жовтня 2010 року були опубліковані перші матеріали нашого проекту. За цей час сукупна аудиторія "Історичної правди" перевищила 19,5 мільйонів.

Редакторами видання всі ці роки є Вахтанг Кіпіані, Павло Солодько та Олександр Зінченко.

Ви можете підтримати сайт пожертвою - картка "Приватбанка" 5168 7556 1748 3793. Гроші ми витрачаємо на програмування нових спецпроектів, дизайн і роботу зі сканування, набору, редагування матеріалів тощо.

Наша редакційна пошта - istpravda@gmail.com

Дякуємо нашим читачам за довіру!

Кілька матеріалів, які були опубліковані у перший день роботи сайту:

Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш герб?

Прометеї двох народів: люди, які примиряли Польщу і Україну

Міфи Яреми Вишневецького. Князь - такий же "наш", як і Хмельницький

Що залишилося після Помаранчевої революції?

Мехіко: екскурсія будинком-музеєм Троцького. ФОТО

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.