«Ікони революції» на Грушевського знову замальовані. Вже вшосте

Вчора, 24 травня, автор знакових графіті під псевдо «Соціопат» поширив на своїй сторінці відео, де невідома особа замальовує копійні зображення «Ікон революції», що на вул. Грушевського, 4. Судячи з коментаря «Соціопата» та змісту написів («Fake» – фальшивка), він, якщо і не власноручно замальовував зображення, то підтримує тих, хто це зробив.

Про це повідомляє Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності.

 Фото: Романа Котляра

Це вже шостий шар фарби поверх оригінального зображення, яке, власне, і становило історичну цінність.

Виглядає, що оригінальна пам’ятка втрачена безповоротно і найприкріше в цій історії її показовість: мотивами знищення на різних етапах були меркантильність, байдужість, невігластво та – як цього останнього разу – вражене марнославство автора.

Символи революції перетворено на символи невігластва – так коментував музей ситуацію з графіті у жовтні 2017.

Коротка попередня історію вандалізму:

На початку вересня "ікони революції" було замальовано за вказівкою директора магазину, який винаймав приміщення в цій будівлі.

Обурені радикали вирішують провчити свавільний магазин. Прагнучи покарати винних у знищенні історичних графіті, вони завдають додаткової шкоди самій пам’ятці: поверх фарби, яку можна було акуратно зняти й відновити автентичне зображення, за допомогою балончика з фарбою роблять нові написи, розбризкують чорну фарбу, ускладнюючи реставрацію.

Упродовж місяця після гучного обурення представників влади та порушення кримінальної справи розмову перевели в русло "А чи мали ці зображення офіційний статус пам’ятки?" замість того, щоб швидко реагувати з метою відновлення зображень і дати їм належний правовий захист.

Через місяць невідомі вночі малюють на місці знищених графіті цинічні стосовно Революції гідності карикатури із зображенням теперішнього політика.

Наступного ж дня комунальники оперативно замальовують сліди нічного вандалізму, чим продовжують процес нищення "ікон революції".

Ті ж самі обурені радикали в цілях самопіару на місці оригінальних графіті роблять їхні копії. Цілковито проігноровано звернення фахівців про потребу відновлення саме історичних графіті.

Нагадуємо, що днями у Харкові представили проект пам'ятника Героям Небесної Сотні.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.