2002: передвиборчий ролик "Команди озимого покоління"

Надивившись телевізійної реклами Королевської, "Історична Правда" згадала про іще один високотехнологічний проект - "озимих" 2002 року. Хорошковський, Богословська та інші молоді і перспективні кандидати у красивій упаковці.

Навала рекламних роликів між матчами Євро-2012, сотні біл-бордів і, нарешті, запуск передачі "Народний список" від Шустера на Першому національному - все це нагадало про рекламу політичного альянсу "Команда озимого покоління" (КОП) на парламентських виборах 2002 року.

Ефективність масової теле- і звичайної реклами вкупі з новими, "політично незаангажованими" обличчями довели "зелені", які в 1998 році спромоглися провести у ВР 19 депутатів. Значна частина з них були промисловцями і представниками великого бізнесу.

Те ж саме хотіли повторити й "озимі", фінансовані, за чутками, зятем Леоніда Кучми Віктором Пінчуком. Технологічний проект, утворений із дрібних партій штибу "Партії приватної власності", мав власну фантомну ідеологію - мовляв, ми, молоді й ініціативні люди, пережили тривожну "зиму" розпаду СРСР і дикого капіталізму 1990-их, а тепер пробилися назовні і хочемо змінити країну на краще.

В першу п'ятірку КОПів входила симпатична молодь, чиї обличчя ми можемо бачити в цьому ролику 2002 року.

Найбільшу кар'єру з першої п'ятірки "озимих" зробив Валерій Хорошковський, який, попрацювавши за Ющенка і Януковича в СБУ, став першим віце-прем'єром і нині ходять чутки про його спадкоємство на виборах президента. Інна Богословська зараз працює не стільки нардепом від ПР, скільки позаштатним прокурором Тимошенко, а Остап Процик допомагає меру Львова Андрію Садовому з інформаційною політикою.

Валерій Вощевський за будь-якої влади займався українськими автодорогами. Ірина Горіна з її впізнаваними окулярами стала нардепом від Партії Регіонів і видала доньку за соратника Черновецького Олеся Довгого. Зрештою Горіну в першій п'ятірці замінив популярний колись ведучий "1+1" Микола Вересень, але в цьому ролику його немає.

За симпатичною п'ятіркою в решті списку ховався цілий букет провідних топ-менеджерів вітчизняних підприємств.

"Озимі" не приховували, що над їхнім проектом працюють іноземні політтехнологи (російські). Інна Богословська сказала тоді шикарну фразу: "А краще буде, якщо ми пропаскудимо ці вибори, якщо наймемо поганих українських технологів?"

Кузьма "Скрябін", який у 1998-му надавав свої музичні послуги "зеленим", записав для КОПів цілий альбом під назвою "Озимі люди".

Зрештою за результатами виборів-2002 "озимі" набрали 2% голосів і до парламенту не потрапили. Сайт із красивою назвою zbirna.org.ua давно вже мертвий і не відкривається.

У 2006 Богословська спробувала провести в Раду такий же проект "Віче" - багато телереклами і мало живого спілкування з виборцями - але він теж "пропаскудив" вибори.

Дивіться також:

2009: передвиборча реклама Партії регіонів. ВІДЕО

2004: агітпроп за Януковича. ФОТО

2004: Богословська і Азаров на помаранчевому Майдані. ВІДЕО

2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Загублена мажоритарка. Як політики підлаштовували під себе вибори

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.