Спецпроект

1988: радянський фрегат атакує американський крейсер під Ялтою

На цьому унікальному відео, знятому одним із пушкарів американського крейсера "Йорктаун", - подія, яка отримала назву "останній інцидент Холодної війни". Сутичка між бойовими кораблями двох супер-держав у спірних територіальних водах Чорного моря.

12 лютого 1988 року ракетний крейсер ВМФ США "Йорктаун" із есмінцем "Керон" зайшли у води Чорного моря, які СРСР в односторонньому порядку проголосив своїми територіальними. Ішлося про 12-мильну зону біля узбережжя Криму, між Ялтою і Форосом.

Американці виконували вправу з "мирного проходу" (юридичний термін з морського права), а кораблі Чорноморського Флоту СРСР виконували дозвіл самого генсека Михайла Горбачова (до речі, його дача у Форосі якраз тоді будувалася), який дозволив впливати на подібні ситуації "активними засобами - аж до навалу".

Навал - це не таран і не зіткнення, а торкання корпусів кораблів один об одного.

На попередження з радянського сторожовика "Беззавітний" крейсер не реагував або стверджував, що нічого не порушує - оскільки американці вважали, що це міжнародна територія (причиною була різниця у визначенні територіальних вод, про яку можна прочитати тут).

З санкції командуючого Чорноморським Флотом Михайла Хронопуло "Беззавітний" здійснив навал на "Йорктаун", а сторожовик СКР-6 - на "Керон". Перший же доторк "Беззавітного" пошкодив леєри лівого борту крейсера та зім'яв пускову установку крилатих бойових ракет "Гарпун".

Саме цей найнебезпечніший момент "битви під Ялтою" і знятий на цьому відео. Після розпаду СРСР конфлікт стали називати "останнім інцидентом Холодної війни". 

Під час навалу "Беззавітний" і СКР-6 зазнали пошкоджень. СКР-6 порізали на брухт ще за Червонозоряного Чорноморського флоту - у 1990 році. "Беззавітний" більше не виконував операцій - улітку 1997 року під час розподілу ЧФ він дістався Україні так до кінця й не відремонтованим, отримавши нову назву "Дніпропетровськ".

У 2002 році фрегат "Дніпропетровськ" вивели зі складу бойових кораблів ВМС України, а весною 2005-го його корпус затопили в Чорному морі.

Єдиний фрегат нинішнього українського флоту - "Гетьман Сагайдачний", збудований у 1992 році.

Крейсер "Йорктаун" після того успішно виконував бойові і не тільки місії у Середземномор'ї, Адріатиці і Карибському басейні, а в 1992 році став першим кораблем НАТО, який зайшов у до того закритий військовий порт Сєвєроморськ (база Північного флоту РФ).

"Йорктаун" списали на брухт у грудні 2004-го.

Дивіться також інші матеріали за темою "Холодна війна":

1964: Кандидат у президенти США лякає виборців комуністами. ВІДЕО

Як СРСР збив пасажирський "Боїнг", а пілот посадив літак на лід. ФОТО

1983: Рейган називає Радянський Союз "імперією зла". ВІДЕО

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.