У Росії відмовилися від "татарського ярма" і "Жовтневої революції"

Розробники концепції єдиного підручника історії Росії відмовилися від термінів "татаро-монгольське іго" і "Велика Жовтнева соціалістична революція".

Про це повідомляє Інтерфакс.

"Немає терміну "татаро-монгольське іго", - пояснив академік Російської академії наук Алєксандр Чубар'ян на засіданні ради Російського історичного товариства. - Етнічний момент пішов, і є "ярмо Золотої Орди".

За словами академіка, в ході роботи над концепцією у нього склалося враження, що всі питання російської історії зводяться до того, було татаро-монгольське ярмо чи не було - на цю тему прийшли сотні листів.

Також російські історики "під тиском громадськості" залишили в концепції підручника згадку про Жовтневу революцію [восени 1917 року, коли партія більшовиків під керівництвом Леніна повалила республіканську владу - ІП].

Однак історики відмовилися визнати більшовицьку революцію "великою" і "соціалістичною", визначивши її як "етап Великої російської революції", повідомив заступник директора Інституту російської історії РАН Сєрґєй Журавльов.

"Є Велика французька революція, а в нас є Велика російська революція 1917 року, - пояснив історик. - І вона пройшла у своєму розвитку кілька етапів: події в лютому [перетворення імперії на республіку - ІП], події в жовтні [більшовицький переворот - ІП] і громадянська війна як продовження революції" , - пояснив історик.

Віце-спікер Держдуми РФ Людміла Швецова додала, що в концепції єдиного підручника історії не вистачає пафосу: "на погляд батьківської спільноти, розмитий героїзм".

Нагадаємо, Російське історичне товариство було створене у 2012 році - його очолив Сєрґєй Наришкін, який до того був головою президентської Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії.

Опікунську раду історичного товариства очолив президент РФ Путін. Саме ця організація розробляє однакову для всіх шкіл "канонічну" концепцію викладання історії Росії в середній школі. Саме Путін і має підписати остаточний варіант концепції та єдиного підручника історії.

У червні 2013 року 71% громадян Росії підтримував ідею написання єдиного підручника історії для школи.

Тоді ж повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника уникають говорити про сталінські репресії. Постаті лідерів СРСР Йосипа Сталіна, Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва планувалося розглядати в контексті тих реформ, які вони здійснили. А правління Путіна і Дмітрія Мєдвєдєва визначалося як таке, що принесло "стабільність в економіці та політичній системі".

Як відомо, на території України "монгольське іго" Золотої Орди закінчилося у 1362 році, коли війська Великого князівства Литовського і Руського розгромили ординців у битві під Синіми Водами.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.