У Дніпропетровську посперечалися, вшановувати Петровського чи ні

Дніпропетровські політики влаштували перепалку під час проведення в місті круглого столу з приводу оцінки діяльності Григорія Петровського (на честь якого названо Дніпропетровськ).

Про це повідомляють "Коментарі".

Як повідомив секретар Дніпропетровського міськкому КПУ Євген Павленко, планується ряд просвітницьких заходів.

На думку Павленка, сьогодні Григорій Петровський, чиє ім'я увічнене в назві міста, несправедливо забутий городянами і українцями, незважаючи на те, що він вніс великий внесок в історію молодої соціалістичної держави, будучи депутатом Держдуми 4-го скликання [1912-1917 рр., від Російської імперії до Російської республіки - ІП], не раз виступав з вимогами відкривати школи, де викладання велося б українською мовою.

"Він один із тих радянських політиків, який відстоював ідею української мови та української культури, - заявив Павленко. - Григорій Іванович несправедливо забутий невдячними нащадками".

В особливу заслугу Петровському Павленко також поставив те, що він не образився на радянську систему за арешти членів своєї сім'ї.

Заяви комуністів викликали категоричне несприйняття з боку їхніх політичних опонентів.

"Будучи обраним до Держдуми Росії від блоку меньшовиків, примиренців і Української соціал-демократичної робітничої партії, він перекинувся до більшовиків, - сказав керівник Дніпропетровської обласної організації УНП Сокоринський. - Петровський підписав декрет про червоний терор, він має відношення до мільйонів жертв колективізації і голодомору. За ці дії Петровський несе повну відповідальність. Те, що наше місто досі носить прізвище ката - ганьба".

На бік УНП став заступник голови дніпропетровської міської організації "Батьківщини" Валерій Мурлян.

"Цього року ми святкуємо 80-річчя області. Неважко порахувати, що область була створена в 1932 році, - зазначив Мурлян. - У тому ж році керівник області Володимир Чернявський оголосив про те, що Дніпропетровщина зібрала рекордний урожай зернових, виконала всі плани із хлібозаготівель, а в 1933-му році люди тут вмирали від голоду,

Мурлян нагадав, що в той же час всеукраїнським старостою був Григорій Петровський, який проводив колективізацію, результатом якої став масовий голод:

"Дуже шкода, що сьогодні Дніпропетровськ носить ім'я цього "героя", йому поставлено пам'ятник, названо площу і вулиця. У Росії вже давно немає Ленінграда, Свердловська і Сталінграда, зате в Дніпропетровську досі існують райони Жовтневий, Кіровський, Ленінський і є задумки одну з вулиць назвати іменем Брежнєва".

Григорій Петровський - з 1917 року член Катеринославського [Катеринослав - назва Дніпропетровська у 1802-1926 роках] губернського комітету РСДРП (б), гласний міської думи і голова її більшовицької фракції.

Член Центрального комітету більшовицької партії у 1921-1939 рр. У 1926-1939 рр. - кандидат у члени Політбюро [керівного органу] ЦК.

Голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету [найвищий орган державної влади УРСР - ІП]  у 1918-38 рр. Від імені боку УРСР підписав Договір про утворення СРСР і був одним зі співголів Центрвиконкому СРСР. А також був головою Всеукраїнського ЦК незаможних селян в 1920-1923 рр., займав важливі пости в Комінтерні.

У 1939 році зазнав критики за потурання "ворогам народу" з числа керівників Української РСР і знятий з усіх посад. В 1940 році директор московського Музею Революції Федір Самойлов (у минулому - теж депутат-більшовик IV Думи) влаштував його своїм заступником. У Музеї Петровський і працював до смерті (9 січня 1958).

Похований у Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Нагадаємо, у 2010 році дніпропетровська влада проігнорувала заходи з вшанування пам'яті жертв Голодомору.

Читайте також: "Комсомольськ" на Дніпрі

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.