Міносвіти провело конкурс на тему "єдиного українсько-російського простору"

Підбито підсумки та визначено переможців історичного Інтернет-квесту "Війна 1812 року та Україна".

Про це повідомляє офіційний сайт Міносвіти.

Інтернет-квест "Війна 1812 року та Україна" відбувався на Всеукраїнському освітньому порталі України "Щоденник.ua" за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та Російського центру науки та культури в Україні.

Конкурс, присвячений 200-річчю наполеонівських війн, розпочався у жовтні 2012 року та тривав майже два місяці. За цей час до квесту приєдналося понад 2000 учнів середніх та спеціалізованих шкіл, ліцеїв і гімназій.

"Метою конкурсу стало поширення та поглиблення знань про єдиний культурний, історичний та науковий українсько-російський простір, формування патріотичної та громадянської свідомості учнів", - повідомляє Міносвіти.

Початок онлайн-змагань збігся з вивченням у старших класах теми війни 1812 року. Завдання інтернет-квесту були підготовлені вчителями спеціалізованої школи № 20 м. Києва: вчителем-методистом історії Тамарою Приходько та вчителем французької мови Світланою Мірошніченко.

Учасники конкурсу отримували заплутані "бойові" завдання, підказки, мали визначати місця бойових подій на карті та розставляти на них історичних героїв.

Переможцем став 11-класник із Горлівки Денис Крапівцов. Серед інших переможців представлені Київ, Дніпропетровщина, Запоріжжя, Одеса і Волинь.

Незабаром відбудеться нагородження переможців дипломами та цінними подарунками від Центру культури та історії "Парк Київська Русь", Всеукраїнського освітнього порталу "Щоденник.ua" та Російського центру науки та культури в Україні.

Історичний Інтернет-квест "Війна 1812 року та Україна" проведено "на виконання плану заходів з підготовки та відзначення у 2012 році 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року", затвердженого наказом МОН від 3 квітня 2012 року № 408.

Як відомо, у березні 2012 року МОН підтримало також історичну олімпіаду, присвячену "Вітчизняній війні 1812 року" і популяризації "єдиного простору".

У квітні цього року у Львові презентували альманах, присвячений українцям-союзникам Наполеона в поході 1812 року.

У жовтні минулого року на Сумщині відкрили пам'ятник солдатам Охтирського гусарського полку, який відзначився у війні з Наполеоном.

Влада Білорусі уникає використання прийнятого в Росії терміну "Вітчизняна війна 1812 року". В результаті ревізії шкільних та вузівських програм в Білорусії Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"