Спецпроект

Наталка Діденко: Еволюція головних уборів. Від хусточки до хустки

Натрапила якось я на фотографію королеви Єлизавети у хусточці, з якої багато хто сміявся. Мовляв, якась бабуся, селянка, проста тітка, бо ж – у хусточці. І я замислилася про свої дитячі, дівочі та вже дорослі хусточки, хустки. А також шапки і шапочки.

Андрій Когут: Іван Павло ІІ, Збігнєв Бжезінський і КҐБ. Сто років Понтифіку

Сьогодні Івану Павлу II, який так сильно привертав увагу СССР, виповнилося би 100 років. Він народився 18 травня 1920-го, а на папський престол зійшов у 1978 році, де провів свої останні двадцять шість років життя. Для порівняння, лише двом Папам за всю історію Церкви вдалось очолювати престол довше, ніж Івану Павлу ІІ.

Юрій Савчук: Музеєфікація Мазепи. Етюд з музейних студій

Перша в історії виставка, присвячена Гетьману Івану Мазепі, відкрилася у Бібліотеці ім. Симона Петлюри у Парижі. Її куратором був відомий митець Леонід Перфецький – уродженець Уманщини і колишній сотник Армії УНР.

Богдан Червак: Голові ОУН(б) Славі Стецько – 100 років!

14 травня виповнюється 100 років Славі Стецько - очільниці ОУН(б), депутата Верховної Ради трьох скликань

Наглядова Рада Благодійного фонду Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”: Бабин Яр: подолати перешкоди і побудувати меморіал

Вже не перший тиждень триває обговорення скандальної концепції музею у "Бабиному яру". Пропозиції художнього керівника Меморіалу Іллі Хржановського викликали неприйняття серед громадських діячів. Своє ставлення до оголошеної концепції висловили чимало публічних осіб. Публікуємо заяву Наглядової ради БФМЦГ “Бабин Яр”.

Ґіорґі Канделакі: 100 років тому Радянська Росія визнала де-юре незалежну Грузинську Демократичну Республіку

Спотворена історія всього двадцятого століття стала найсильнішою зброєю в руках сьогоднішнього російського керівництва проти спроб сусідів порвати з радянським минулим. Рано чи пізно згадка про такі символи як Договір від 7 травня 1920 року виведе з ладу московську пропаганду.

Юрій Митрофаненко: Від бійок до масок. Як сто років святкували головне робітниче свято у Кропивницькому

Перше травня державним святом та вихідним днем в Україні проголосила Центральна Рада. За Гетьмана на святі скандалили через прапор та гасла. При комуністах - примусово ходили на "демонстрації" з портретами членів політбюро ЦК КПРС. А за нацистів - отримували додаткові порції картоплі та пива

Микола Ганкевич: Перше робітницьке свято

23 березня 1890 року у Львові відбулись збори. Робітники обговорювали організацію мітингу чи демонстрації до Першого травня. Вперше на українських теренах мало відбутись робітниче свято.
Директор Дому Франка Богдан Тихолоз підготував републікацію статті Миколи Ганкевича «Перше робітницьке свято», присвячену цій події. Вперше опубліковано у виданні: Народ. Львів, 1 квітня 1890 р. С. 101-103. Подаємо за першодруком з невеликими правописними змінами

Євген Захаров: Справа В’ятровича – мильна бульбашка!

Було б природно, якби ДБР не ганьбилося та закрило це кримінальне провадження за відсутністю факту правопорушення, а В'ятрович подав до суду позов про захист честі й гідності проти Бужанського

Микола Княжицький: Навіщо глум над Бабиним Яром?

На історичну політику в Україні не повинні мати жодного впливу російські олігархи. Не грошовим мішкам, які є спонсорами режиму країни-агресора формувати погляд на наше минуле

Тамара Скрипка: Що відомо про великодні традиції у родині Косачів

Оскільки гастрономія не була культом у Косачів, у родинному епістолярії про культуру їхнього харчування зафіксовано найменше відомостей і майже не збереглося кулінарних приписів, якими вони послуговувалися у приготуванні наїдків. Здебільшого страви готували наймані кухарі.

Устина Стефанчук: Депортація Петрунелі Паламарчук

"Нас привезли туди, щоб ми вимерли,щоб не паразитували на тілі радянської трудової держави"

Андрій Портнов: Два роки катедри історії України на Віадріні

Засадничою проблемою розвитку україністики в Німеччини є дещо парадоксальна стереотипізація України в німецькій масовій свідомості. З одного боку, Україна нерідко ототожнюється із націоналізмом та антисемітизмом. З другого, часто розглядається лише як «частина Росії».

Ярина Ясиневич: Пам’яті міністра Івана Вакарчука. Він зрушив з місця реформу освіти України

Реформу нашої освіти зрушив з місця Іван Вакарчук. Він діяв системно, широко та швидко. Було в ньому щось від тих римських легіонерів, що крокували добре зробленими дорогами.

Микола Рябчук: Сашко. Нам його бракуватиме

За кілька останніх тижнів померло кілька моїх знайомих, усі – з “не-епідемійних”, не пов’язаних із COVID-19 причин. Кілька смертей на тлі тисячних гекатомб, про які ми читаємо щодня у новинах, виглядають як статистична похибка. Але водночас оті “кілька смертей” – це дуже конкретні люди, яких знаємо особисто і відхід яких сприймаємо куди емоційніше, ніж сухі статистичні дані з цілого світу, хоч би якими вони були астрономічними.

Національний музей Революції Гідності: Відкрите звернення до керівництва держави щодо політики пам’яті

Наталка Діденко: Мій телефон

Від сьогодні немає вже більше на моїй старій квартирі стаціонарного телефона. Припинив своє існування. Якось це відбулося буденно, між справами, з допомогою Укртелекому. І вже потім якось мене так накрило. Бо народження і життя стаціонарного телефону в наших квартирах - це було щось

Микола Гаєвой: «Desiderata» Люби Гаращак: штрихи до ролі жінки крізь призму націоналізму

Березень щороку стає часом, коли дискусії про рівноправність жінок та фемінізм загострюються в українському суспільстві. І хоча значна частина сучасних націоналістів відхрещуються та навіть бореться з ідеями фемінізму, вважаючи їх «зовнішньо занесеними», емансипаційні ідеї були внутрішньо присутні в націоналістичному русі.

Олександр Зінченко: Іем. Як соціальна відповідальність зупинила чуму

Соціальна відповідальність – найкращі ліки проти епідемії. У місцевості Іем це зрозуміли ще у XVII столітті. Для них цей вибір означав іще й самопожертву. Тобто жертвою могло стати власне життя та життя найближчих.

Ігор Ісаєв: «Політика непам’яті» на комісії нацменшин

На комісію національних та етнічних меншин, котра займалася питанням вандалізму проти українських пам’ятників, вчергове прийшов депутат націоналістів Ґжеґож Браун. На засідання він привів перемиського депутата Анджея Запаловського та колишнього редактора Kresy.pl – Марціна Скальського. Знаменно, що засідання відбулося в річницю злочину проти українців у Сагрині.