"Історична Правда" пропонує читачам добірку матеріалів, присвячених Голодомору 1932-33 років, а також розклад заходів із вшанування пам'яті жертв. Прочитайте, як це було. Вшануйте у своєму місті. Або просто запаліть свічку на вікні.

Цьогоріч у цьому лісі знайдено залишки 2072 жертв, понад 2700 артефактів – розстрільну зброю і приватні речі. Екс-президент приїхав сюди напередодні відкриття виставки страшних знахідок...

"...Політизована людина в українській глибинці завжди вважалася трохи хворою на голову. Але втрапити в суд - означає привернути до себе увагу, чого люди, в тому числі і задіяні у виборчому процесі - панічно бояться..."

"...Заходи справляють різний ефект впливу на масову свідомість. Наприклад, громадська думка Львівської області не сприймає аргументів офіційної пропаганди, а значно більше довіряє спогадам колишніх учасників бандоунівського підпілля..."

21 листопада 1921 року 359 полонених, у тому числі й поранених, вивели за село, зачитали постанову “п’ятірки” про розстріл їх як “ворогів народу”. Вістовий Степан Щербак за всіх сказав, що України вони не зрадять. Розповідають, що померли, співаючи гімн “Ще не вмерла Україна”.

Твердження польської сторони, що під Києвом поховані 3,5 тисячі офіцерів, не є доведеними. Відповідні написи на польському меморіалі в Биківні - необґрунтовані. Серед убитих громадян Польщі були й українці. Термін "Український катинський список" - несправедливий.

Червоний терор у його державній фазі принесли в Україну більшовицькі багнети. Це не внутрішній український історичний продукт, а специфіка режиму, встановленого більшовиками в результаті прямої агресії проти УНР.

Я бажаю всім вам хоч раз у житті таке пережити. Ви стоїте на київських схилах, нижче Жовтневого (чорт забирай, невже досі ще Жовтневого?!) палацу, з нічного неба сиплеться сніг. Унизу під вами, навколо вас і над вами – мільйон людей і всі вони жовто-гарячі. Це єдино можливий спосіб не змерзнути і не здатися – бути гарячим, як помаранч.

Ексгумаційні роботи у Биківні, на жаль, не принесли (бо і не могли принести) точних даних щодо кількості похованих тут жертв з Українського катинського списку – не дозволяв це зробити досить скупий матеріал для ідентифікації польських громадян. Попри це результати досліджень у Биківні можна вважати величезним успіхом.

"Він лежав у камері сам і марив: "Зуби принесли?"... Розрізаний живіт. Крові не було, але кишки вивалились..." Про обставини загибелі правозахисника Юрія Литвина 5 вересня 1984 року розповідає його співкамерник.

В листопаді 1944 року на території України не залишилося підрозділів вермахту. Перейшовши західний кордон, радянські війська розпочали так званий визвольний похід. У підсумку в Європі було створено "соціалістичний табір", підконтрольний СРСР.

"Україна розриває рішуче старі примусові зв'язки з Московщиною, зв'язується тісніше з західною Європою, водночас приймаючи і спільний час, вагу і міру, тому що різниці дуже ускладнюють зносини, торгівлю та подорожі..."