"У повсякденному спілкуванні Буш доброзичливий, уважний до оточення, дорожить дружбою. Люди, які знають президента особисто, стверджують, що політичні переконання, абстрактні ідеї, теорії, партійна належність значать для Буша незрівнянно менше, ніж дружба, яку він ставить в один ряд із обов’язком перед країною й вірністю сім’ї".

Примір цих лицарів стане у нас чудом: Він піде від хати до хати й про лицарів з-під Крутів оповідатимуть діди внукам, він снитись буде по ночам в головах нових героїв аж до цього часу, доки весь народ не отрясе сну зі своїх повік, доки не потопче большевицької влади, доки в Київі не залопочуться на вежах жовто-сині прапори.

Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася – в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало "виголосити" – такі акти треба чинити.

Біографія крутянця: виключений із кадетського корпусу в Тифлісі за українофільство, учасник бою під Крутами, лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої, боронив Польщу від нацистів як офіцер полку люблінських уланів, учасник Армії крайової, загинув під час Варшавського постання…

У ХХ столітті комунізм віддзеркалювався у кіно у різних жанрах. Одні кінострічки розповідали про результати утвердження комунізму, в той час як інші критикували та висміювали нову ідеологію. В Українському католицькому університеті професор Валенсійського університету Карлос Флорес Хуберіяс розповів про те, яким чином комунізм зображується у кіно та як кіноіндустрія вплинула на сприйняття комунізму.

22 (9 за ст. ст.) січня 1918 року розпочалося закрите засідання Малої Ради, на якому був ухвалений Четвертий Універсал. 25 (12) січня його текст був урочисто виголошений у Будинку Центральної Ради. Українська Народна Республіка стала незалежною державою. Публікуємо 10 головних тез цього документа.

"Мене всього трясло. Це дуже страшно. Я ж до цього декілька місяців воював, стріляв, і в рукопашному ми близько, один на один, билися, я в нього стріляв, а він в мене. А ось сокирою вбити – це по-іншому, це страшно..."

Копчені гуси, карикатури від "Ґедзя" і пальмове гілля – як кияни веселились на балах-маскарадах, а керівництво Української Народної Республіки зустрічало новий рік з песимізмом.

Син простого бідного селянина, батько якого власною важкою працею вирвався зі злиднів й відкрив дорогу для своїх дітей, стане майбутнім українським революціонером-підпільником, провідником ОУН на українських землях й останнім Головним командиром УПА, якому доля судила дожити до наших днів.

"Творимо в Україні один спільний фронт боротьби всіх селян, робітників і трудової інтелігенції проти московсько-більшовицького гніту та визиску. Боремося за те, щоб у Самостійній Українській Державі кожен український селянин став самостійним заможним господарем, кожний робітник власником своєї праці, кожний громадянин — вільною людиною. У вільній самостійній Україні — вільне щасливе життя".

У листі до Андрея Шептицького архикнязь Вільгельм фон Габсбург із захопленням писав: "Я знову із хоробрими легіонерами на "Запоріжжі", тут так чудово! Тут люди дійсно впевнені в собі, справжні українці, і вони все ще досить ретельно дотримуються всіх запорізьких традицій, я щасливий тут знаходиться…".

Відомий богослов розмірковує про те чи можемо ми повернути сучасне суспільство в епоху Пізнього Середньовіччя чи раннього модерну, а також про те, які уроки нам залишила Реформація, як вона може сьогодні допомогти нашим церквам відшукати себе справжніх, відшукати своє місце в суспільстві.