Павло Казарін: Як повернути Крим українцям

Кожна країна має свою ментальну мапу. Іноді вона важливіша, ніж офіційні кордони. Ментальні мапи провокують ностальгію, ностальгія створює політичний запит, запит породжує політичну пропозицію. Якщо ментальна мапа більша, ніж політична, – це породжує запит на вторгнення. Якщо ж ментальна мапа менша, ніж політична, – тоді якийсь регіон країни випадає зі спільного тіла. Стає чимось у форматі “+1”. Виводиться за дужки й не спричиняє емоційного відгуку.

Георгій Папакін: Історики про Скоропадського у 150-річчя гетьмана

15 травня виповнюється 150 років з дня народження останнього Гетьмана України Павла Скоропадського. Ця постать нерозривно пов'язана з Визвольними змаганнями 1917–1920-х років. У 1918 році Гетьман очолив Українську Державу та за 7 з половиною місяців здійснив низку реформ, особливо в сфері культури, науки та освіти.

Іван Матковський: Хто заблокував беатифікацію Андрея Шептицького? Свідчення єврея-врятованого

У кінці 1950-х рр. було вкрадено у Ватикані цілий том свідчень, наданих євреями на підтвердження чеснот Шептицького. Ми ніколи не дізнаємося, чи вкрали це агенти Мосаду чи КГБ, однак ця спецоперація не зупинила процесу.

Юрій Юзич: Єврей з Дніпра, якого вбили за Україну

Під час української революції 1917-1919 року в Дніпрі виходила українська газета "Наша справа". Це був офіціоз губернського комітету УСДРП, тобто Української соціал-демократичної робітничої партії. Мережі, яка виросла із РУП, створеної у 1900 році і яка першим своїм програмним документом опублікувала брошуру Миколи Міхновського "Самостійна Україна". Одним із лідерів цієї партії був Симон Петлюра.

Юрій Бутусов: Історична перемога Протиповітряної оборони ЗС України у небі над Росією

Історична перемога Протиповітряної оборони ЗС України у небі над Росією! В одному бою, у блискуче організованій засідці, українська зенітно-ракетна система знищила одразу чотири російських бойових машини! Збито новітній російський винищувач Су-35С, бомбардувальник Су-34 та два гелікоптери Мі-8!

Микола Бандрівський: Символізм прутня на оберегах

На світлині ви бачите бронзовий амулет близько 1200-річної давнини у вигляді двох поєднаних між собою чоловіка і жінки. Причому, на цих постатях зумисне і виразно виділено статеві ознаки що на думку людей тієї пори мало посилювати "магічну дію": тобто когось до себе приворожити чи навіть на собі одружити.

Олександр Скрипник: "День нашої перемоги вже недалекий"

Варто ознайомитися з одним цікавим і, на жаль, маловідомим у наукових колах, документом під назвою "Деклярація Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни в Європі". Увага до неї була вже частково привернута у 2016 році, коли російська федеральна служба роскомнагляд заблокувала Електронний архів українського визвольного руху та вимагала видалити цей документ. У разі невиконання вимоги заявляла про те, що увесь сайт архіву на території росії залишатиметься заблокованим

Ігор Ісіченко: Чи варто міняти імена одних колаборантів на інших?

Стимульоване російською агресією оновлення української топоніміки викликає необхідність шукати нові імена для назв вулиць, майданів і цілих міст, що стали свого часу жертвами політики суцільної совєтизації довколишнього простору. Раптом виринають пропозиції увічнення в харківських топонімах талановитих письменників, які, однак, свого часу зі зброєю в руках боролися проти Української держави, були членами комуністичної партії, а після російської окупації УНР 1920 р. стали активними пропагандистами нового, соціалістичного устрою.

Максим Левада: Не "історична пам'ять", а товар

Жоден з вас не знає, що декілька місяців тому у Варшаві відбулася величезна конференція Інтерполу та Європолу, організована ЮНЕСКО. Вона була присвячена культурній спадщині України в умовах війни. Але не пам’яткам, а рухомим предметам. І археологічні знахідки були ледь не основною темою обговорення. І наші європейські партнери висловили незадоволення тим як у нас виконується законодавство, а також висловилися стосовно того, що воно недостатньо жорстко регулює цей напрямок. Від того, як Україна відповідатиме на ці зауваження залежить багато, зокрема й різні види допомоги наших партнерів.

Констянтин Мешко: Не Новомосковськ, а Самар

Російський уряд, перейменовуючи наше місто у Новомосковськ після знищення Запорозької державності, робив це цілеспрямовано для викорінення пам'яті про вільних засновників цього міста і поглинання його власної історії. Сьогодні ми маємо зрозуміти важливість повернення саме давньої назви міста - відновлення історичної справедливості.

Національний музей історії України: Заява Національного музею історії України щодо приватних археологічних колекцій та співпраці музеїв з їх власниками

Принагідно ми звертаємося до усіх музейних установ України із закликом уникати співпраці з приватними колекціонерами археологічних предметів та не виставляти їхні зібрання або окремі знахідки. В умовах, коли ворог свідомо знищує наші пам’ятки, наші музеї та нашу історію, археологічне «хобі» приватних збирачів лише підтримує злочинні плани ворога.

Микола Рябчук: Румунське місто з руським минулим

Чимало українців вважають південну Буковину "своєю" – достоту, як чимало румунів вважають "своєю" Буковину північну. В середні віки, аж до ХІV століття, Сучава згадувалась у літописах серед "руських" міст, тамтешня православна церква нележала до львівської митрополії, а молдовським господарем у 1372–1377 рр. був подільський князь із русько-литовського роду Юрій Корятович

Ігор Бігун: Хто командував повстанцями в битві під Гурбами?

Цимим днями минає 79 річниця від битви під Гурбами – найбільшого бою УПА з військами НКВС СРСР за всю історію боротьби. Тоді угрупування завбільшки в 15000 солдатів намагалося розгромити загони УПА загальною кількістю 3000 бійців в лісовому масиві на півдні Рівненської області. Українські повстанці витримали численні штурми протягом усього дня 24 квітня та з боями прорвалися з кільця оточення. Такий успіх міг відбутися лише під керівництвом тактично грамотного та досвідченого командира. Хто ж командував силами УПА в Гурбенському бою?

Микола Бандрівський: На корабель і... до Аргентини!

Перед вами копія емігрантського пасажирського посвідчення на рейс із Франції до Аргентини датоване січнем 1928 року. Належало це посвідчення двадцятилітньому українцеві Івану Партиці зі села Бориничі що неподалік Ходорова на Львівщині.

Володимир В'ятрович: Звільнення від «русского міра»

21 квітня президент нарешті підписав закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», ухвалений місяць тому. Цей системний документ про звільнення нашої країни від маркерів «русского міра». Відповідно до закону російська імперська політика визнається злочинною та засуджується, пропаганда цієї політики та її символіки забороняється

Олександр Зінченко: Ціна необачних слів

…Я дивився на руїни Мар’їнки. Її фото облетіли усі світові медія. Це місто перестало існувати. Там не залишилося жодного цілого будинку. У 2023 році Мар’їнка виглядала як Берлін у 1945: руїна… Мені стало цікаво, як голосувала Мар’їнка. У 2010 році у виборчому окрузі, центром якого було це містечко, повірили у слова Януковича про те, що помаранчева влада довела країну до руїни – майже 89%, 112 325 мешканців цього міста, сусідніх міст та їх околиць.

Міжнародний форум з безпеки культурної спадщини: Резолюція "Війна в Україні: битва за культуру"

За підсумками Міжнародного форуму з безпеки культурної спадщини "Війна в Україні: битва за культуру", який відбувся 8-9 лютого, представники громадського та державного сектору обговорили нові виклики зі збереження культурної спадщини

Томас де Ваал: Зняти Пушкіна з п'єдесталу

Дуже часто російську літературу фетишизують. Воно також потребує звільнення. Цей процес треба починати з Пушкіна.

Рефат Чубаров: Путін продовжує справу Сталіна

85 років тому в Криму було здійснено один із зловісних актів, який, за задумом кремлівських катів на чолі зі Сталіним, мав би остаточно придушити волю кримськотатарського народу до відродження та збереження на своїй рідній землі

Андрій Кураєв: "Моя Україна відвернулася від мене"

Жодного російського громадянства до 1992 року не існувало. Постійна прописка автоматично ставала громадянство. Але Онуфрій виїхав із Лаври-Загорська-РРФСР 1988 року. Паспорти України почали видавати 1994 року. Значить, він шість років порушував закони СРСР-УРСР, не отримуючи прописку за місцем нової роботи і проживання та користувався паспортом СРСР з недостовірною пропискою. Це дрібниця, але вона яскраво вказує на міру зневаги високих церковників до цивільних законів