Сьогодні у Лондоні вдома знайшли мертвим політичного емігранта, відомого підприємця і політика Бориса Березовського. Ще буде сказано багато слів - ми ж публікуємо його покаяння, оприлюднене 26 лютого 2012 року у мережі Facebook...

Сьогодні уряди України і Польщі не мають ані юридичного, ані морального права розглядати питання взаємної відповідальності щодо подій на Волині 1943 року, оскільки на той час Україна не мала своєї державності, а лише виборювала незалежність.

Ми боїмося сьогодні всіх – ЮНЕСКО, невіруючих, чиновників, тільки чомусь не боїмося Бога. Аби жити у Царстві Бога, необхідно пізнати закони, Ним встановлені. І, звісно, ці заповіді вище всіх земних законів.

Суспільство може виробити імунітет до медіапродуктів, метою яких є відмовити наших співгромадян від відповідальності за спільне українське минуле і зробити вибір на користь безпроблемного неукраїнського минулого. Такого минулого ніколи не було, але знання про нього нам наполегливо нав'язують...

У Львові презентували нову книгу гарвардського професора – "Ідея Галичини. Історія і фантазія в габсбурзькій політичній культурі". Частини України й Польщі, що входили колись до "австрійської" Галичини, голосують зовсім не так, як інші терени цих країн.

Сучасним нуворишам Сталін теж потрібен - як приклад використання ефективного насильства для досягнення програмних цілей. Насилля замість права. Однак цей приклад не дає Януковичу і його бюрократії шанс на історичну легітимацію влади - для цього як мінімум потрібна історична програма розвитку країни. (рос)

Засновник Галицько-Волинської держави Роман Мстиславич розбив військо Андрія Боголюбського (першого великороса на історичній арені) - у полон було захоплено стільки суздальців, що їх продавали для викупу по 1/20 гривні.

Ми, нащадки, повинні прийняти героїзм і тих українців, які загинули в лавах Радянських військ, і тих, які боролися за незалежність у загонах УПА. Заради пам’яті всіх маємо створити єдине, толерантне суспільство, яке не дозволить зухвалим провокаторам безкарно підбурювати до розбрату і національного конфлікту.

Наявні фотографії із львівського погрому відбивають події тільки фрагментарно, а з понад 300 міліціонерів збереглося тільки 10 їхніх посвідчень із фотокартками. Як тоді сталося, що аж на двох таких міліцейських посвідченнях бачимо погромників?

Одним із найближчих випробувань результативності цих середовищ буде відзначення 70-річчя антипольської акції на Волині. Я переконана, що ми здатні спільно гідно вшанувати пам’ять її жертв і не допустити до зростання антиукраїнських настроїв.

Наслідки 240-літньої російської окупації є настільки жахливими, що знання про скоєні упродовж цього часу злочини відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються, переносяться на рівень підсвідомого і продовжують руйнівну роботу.

Шаровари були популярним одягом на території України задовго до появи перших тюрків. Та й саме слово "шаровари" – індоіранського, а не тюркського походження. Річ у тім, що досить часто за вплив тюрків на українців помилково приймають вплив скіфів і сарматів.

На початку 80-х років в Мордовському таборі він сказав своєму наглядачеві, що Україна через десять років буде незалежною державою. За це його ледве не спровадили у лікарню для психічно хворих. А зараз у Дружківці кажуть: "А сталося таки по його..."

Він був антисистемним бунтарем, політв'язнем, поетом, трохи політиком, але завжди самоіронічним чоловіком, який назавжди залишився в пам'яті тих, хто його знав. Відомого журналіста згадує його однокурсниця і, згодом, колега.

Важко говорити про взаємне прощення з тими у Польщі, хто вперто називає українське націоналістичне підпілля бандами, а взаємну братовбивчу польсько-українську боротьбу у 1940-х роках вважає вчиненим українцями геноцидом.

...Також неправдою є те, що я намагався відмінити лекції Забілого. На жаль, останнім часом у моєму житті доволі часто буває, що проОУНівські елементи тиснуть на організаторів моїх лекцій. Такого я не бажаю нікому іншому. Лист п. Шимка й інші нещодавні напади на мене з боку бандерівців є повні подібного невігластва і брехні.

Історик Джон Химка гучно заявив, що треба представляти різні точки зору на минуле – без страху бути замовчуваним! Але пізніше він не соромився підписати петицію, щоб унеможливити виступи історика Руслана Забілого з музею "Тюрма на Лонцького" у Львові.

У зоні Стус ходив статечно, як імператор. Він говорив з гебістами твердо, як обвинувач. Під його громовим голосом нишкли два пискляві слідчі... А по театральній сцені бігає, стрибає, плазує якийсь розхристаний істеричний блазень, що розгублено лепече: "Я поет, я поет…".

На судовому засіданні Василь Стус зробив заяву, що до нього застосовують фізичні тортури. Хоч як дивно, але ця заява не викликала жодної реакції у Медведчука. Зате великий інтерес адвокат проявив до політичної характеристики Стуса та його ставлення до націоналізму, що погіршувало становище підсудного.

Резолюція ООН 1946 року про геноцид не має зворотньої дії. Тому нагальне завдання - збір доказового матеріалу про Голодомор-1946-47, щоб у правовому полі визнати його геноцидом проти українців. А далі під прецедент можуть потрапити і голодомори 1921-23 і 1932-33 рр.