Тарас Курило: Скандал із Россолiнським-Лiбе та стан української iсторiї

Органiзацiя лекцiй із вказуванням українцям, хто з них є фашистом, а хто - нi, видається актом нiмецького високомiрства, неповаги до України та пiдiгрування Кремлю. Це не перший випадок, коли пана Россолiнського-Лiбе супроводжують скандали. Але в цій ситуації винуваті й українські історики, які уникають теми злочинів ОУН.

Володимир В'ятрович: Лекція за зачиненими дверима

Ґжеґож Россолінський-Лібе не захистив навіть дисертації - зате здобув відомість кількома статтями, що є радше скандальними, ніж науковими. Ажіотаж довкола його виступів був очікуваний, може, й запланований. Цьому посприяла "вдала" назва лекції про Бандеру як фашиста, завдяки якій автор, ще не почавши виклад своїх аргументів, yже дійшов висновків.

Олексій Копитько: Хто лобіює "монетизацію" музеїв

Розробка цієї приватної компанії спрямована на включення музейних зібрань у... фінансовий обіг держави і перетворення їх у ліквідні активи для подальшого використання в якості застави, продажу, обміну тощо. Ця загроза не зникла, а стала навіть більш гострою в силу політичної ситуації.

Надія Лук'яненко: Сьогодні в моді не правда, а гроші

Біль пече за брехливі слова тих, хто пише чорні коментарі до всіх статей Лук'яненка завжди, де б і про щоб він не писав. Коментують не його думку, а обпльовують його особу, родину. Не називають вони своїх імен, бо можна було б притягнути їх до суду. Ховаються за псевдонімами.

Марія Паплаускайте: ОУН між терором і місією творення самостійної держави

"Всі напрямки діяльності Організації українських націоналістів були підпорядковані тому, щоб сформувати в суспільстві налаштування на власну національну державу. Це не повинна була бути ідея тільки тих людей, які створили організацію, це повинно було стати ідеєю всього народу".

Юрій Рудницький: Перемоги, від яких ми відмовилися

Нація без перемог не має морального права на існування. Якщо націю порівнювати з людиною, то перемоги – це необхідний комплекс фізичних вправ для нації, необхідних для її нормального росту і розвитку. І байдуже, чи це оборонні, чи наступальні війни...

Сергій Квіт: Дмитро Донцов у книжках та унікальних жандармських фотографіях

Ким був Дмитро Донцов? Це політичний мислитель, журналіст та есеїст. Варто поглянути на ці фотографії з архівів жандармського управління, зроблені після другого арешту у 1907 р. Ми бачимо щонайменше іронічного неформала.

Ірина Чулівська: Відкриті радянські архіви? Ні, не чули

Гінзбург хотіла повернути гриф "Таємно" документам про право власності на землю і інше майно, експропрійоване більшовиками. Вона також висловилась проти оприлюднення прізвищ тих діячів, які за часів СРСР брали участь в репресіях, оскільки (цитата) "це може нашкодити їхнім нащадкам".

Павло Гай-Нижник: Як влада збирається виховувати у нас патріотизм

Хто жив за брежнєвських часів розквіту передового соціалізму, матиме змогу пригадати не такі вже далекі радянсько-партійні п’ятирічні плани, в тому числі й щодо патріотичного виховання населення. На цей нафталін планується витратити 40 мільйонів.

Олеся Ісаюк: Забута Незалежність. За один рік до Соборності

22 січня 1918 року у Києві було проголошено незалежність і суверенність УНР. Навіть якщо б члени Центральної Ради проявили себе державотворцями, здобутки довелося б захищати – з усіх сусідів України на її території не воювали хіба що білоруси.

Михайло Роль: 22 січня: IV-й Універсал проігнорувати не можна вшанувати

Янукович об'єднав свята Свободи і Соборності, але при цьому зовсім забувається Незалежність - адже рівно на рік раніше Злуки УНР і ЗУНР, 22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила відновлення державності України-Русі.

Богдан Червак: Пам'ятник Героям Крут як докір нашим політикам

На Аскольдовій могилі встановили величний хрест. Тепер біля цього, справжнього пам'ятника крутянцям урядовці, депутати та інші діячі виголошуватимуть палкі патріотичні промови. Але поставили цей пам'ятник не вони, а звичайні громадяни...

Кирило Галушко: Забуті патріотами в гетто. Що зробили історики для російськомовних?

Десь третина громадян України схильна читати лише російськомовні тексти. Це наші співгромадяни. Вони не отримують своєю мовою інформації про історію власної країни, і тому мають про неї відверто однобічне уявлення.

Євген Захаров: "Спасибо Вам за то, что жили рядом...". У пам'ять Дори Штурман

Політзек, вчитель, літератор, самвидавник, радянолог, автор 15 книг і 400 статей... І все це про ізраїльтянку з харківськими коренями Дору Штурман. Вона прожила довге, складне, але й прекрасне життя (рос.).

Олександра Коллонтай: Скоро (через 48 років). Прекрасний новий світ комунізму

Як більшовики 1922 року уявляли собі радянське життя у 1970-му. "Бабусю, і ти сама стріляла в людину? У живу людину?" "Дідусю, а в тебе теж були гроші? І ти носив їх у мішечку в кишені?"

Вахтанг Кіпіані: Чи повинні Україна та українці вибачатись?

Здатність не дати дияволу жодного шансу: відповідати добром на зло, відчувати чужий біль як свій, нести тягар бід іншого й означає бути людиною. Зрештою, саме це і створило європейців, а не об’єднання вугілля і сталі.

Леонід Залізняк: Про гріхи, в яких звинувачують УПА. Частина 2

Не так вони, бачте, гинули як слід було вмирати! Розумніше було б узагалі колаборувати з усіма окупантами, що вдиралися в Україну, заявляють зі своїх теплих та безпечних квартир надто вимогливі до своїх героїчних предків прагматичні нащадки.

Ігор Федик: Наша сила у наших традиціях. Не чіпайте вертепного "Жида"

З власного досвіду знаємо, що персонаж на ім’я "Жид" у вертепі аж ніяк не викликає ксенофобських почувань в українців. Це комічна роль, яка покликана розважати присутніх дотепами та збирати "пампухи". Де тут ненависть?

Михайло Галущак: (Не)можливість подолати історичні стереотипи щодо націй

Стереотипи щодо міжнаціональних відносин: це прояв пост-пам’яті чи наслідок набутих історичних знань? Ніцше запитував себе: "Хто говорить у мені, коли я говорю?". Хто говорить в українцях, коли вони говорять про "москалів", "жидів", "ляхів", "турків", "німців"…?

Юрій Полуденний: СРСР - не Росія. Або Росія, яку ми втратили

…Якби в її історії не було Жовтневої революції та СРСР, Росія була би процвітаючою демократичною країною, з високою духовністю, розвиненою економікою, культурою та наукою. Це була би наддержава. Ще на початку XX сторіччя їй пророчили велике майбутнє. Якби не СРСР... (рос.)