Олексій Широпаєв: На смерть карателя

Помер Василь Кононов - канонічна фігура епохи путінського неосоветізму, ікона російських патріотів. Закінчений червоний бандит-терорист, чиє ім'я Москва перетворила на знаряддя боротьби з ненависними балтійськими демократіями (рос.).

Михайло Бублик: Південна Родезія в Північному Причорномор'ї

Кажуть, що "проект Україна" виявився невдалим, бо незалежність задешево нам дісталася. Категорично не згоден! Не з тим, що "задешево" - просто нам так нічого й не дісталося.

Дмитро Карп’як: Історія, яка розминеться з правдою

Hайприроднішим чином пишеться історія України з погляду українського народу. Погляд з Росії чи з Польщі - це вже щось зовсім інше. Теоретично можна зібрати під однією палітуркою абсолютно різні думки. Та чи не буде від того в головах студентів і учнів суцільна каша?

Павло Гай-Нижник: В очікуванні тотальної русифікації та диктатури

Порівнюємо український політикум початку ХХ та ХХІ століть. "Кожен із діячів почував себе Наполеоном, багато із них міркували в душі, що тільки він один призваний історією до святого діла - відродження батьківщини... Фактично було знищено армію... Остаточного удару завдала економчна криза".

Правління Міжнародного товариства "Меморіал": Путіне, помоліться спочатку за власну душу!

Путін заявив: "Ми зараз повинні думати про жертв, кількість яких збільшується і в результаті громадянської війни, яка зараз йде в Лівії, і в результаті нанесення ракетних і бомбових ударів. Але, звичайно, про це повинні думати ті, хто причетні до цієї трагедії. Думати про це й молитися за порятунок своєї душі"... (рос.).

Володимир Пархоменко: Війна була Великою. Але чи Вітчизняною?

Кажуть, що "Вітчизняна" війна характеризується "небывалым гражданским единением общества для изгнания захватчиков со своей земли". Давайте глянемо на конкретному прикладі - чи було таке "єдінєніє" в Україні?

Юрій Шеляженко: "Парнас дибом": комуніст Грач і вірш про Третій рейх

Газета кримських комуністів передрукувала відомий вірш сучасного російського письменника-фантаста Юрія Нестеренка про Третій рейх, перейменувавши його в... "Хочу в СССР!" Без двох останніх рядків ("И алели над нами флаги // С черной свастикой в белом круге") твір здається справжнім панегіриком Радянському Союзу.

Роман Ревчук: Чотирьохсотлітня амнезія

Більш ніж за сто років до Куликовської битви Західна Русь перемогла татар - і почався новий розвиток Руської державності. Чому підручники мовчать про це?.. Період історії від Данила Галицького до Богдана Хмельницького є зяючою прогалиною.

Осип Зінкевич: Про спогади Данила Шумука і "всезнаюче" КДБ

КДБ зовсім не був всесильним, хоч і культивував такий міф. Скажімо, спогади повстанця Данила Шумука були передані на Захід в таємниці від радянських спецслужб, але кадебешники у власному підручнику запевняли самих себе, що вони їх... сфальшували.

Мирослав Маринович: In memoriam: Іван Гель

Здавалося, чим більше цю сім'ю шмагала доля, тим більше вона ставала міцнішою. Й не було такого хреста, якого ці дивовижні люди відмовилися б узяти на плечі.

Вадим Джувага: Коли робота - Вовк. Нотатки про видатного науковця

На зорі радянської влади нарком освіти Анатолій Луначарський вибив у Леніна особистий дозвіл на недоторканість петроградської квартири Федора Вовка, беручи до уваги унікальні матеріали з народознавства, які там зберігались. Вчений написав найґрунтовніше дослідження про українців.

Іван Багряний: "Бо там більшовизм. Цивілізований світ не знає, що це значить..."

"При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою "родіною"...

Руслан Забілий: Як КГБ "дописував" спогади повстанців

Навіть написані в таборі і передані таємним шляхом на Захід мемуари не уникнули специфічної цензури від КГБ. Що і для чого дописали чекісти в спогади повстанця - про це приклад з підручника Комітету державної безпеки СРСР.

Артем Скоропадський: Як склалася доля засуджених за участь в акції "Україна без Кучми"

19 осіб були звинувачені в організації масових заворушень, і всі, крім Андрія Шкіля (перебував під слідством, але вийшов на свободу з СІЗО після обрання народним депутатом), були засуджені до позбавлення волі на строк від двох з половиною до трьох з половиною років (рос.).

Віталій Портников: Україна не була Росією вже сто років тому

Цей процес продемонстрував, хто є хто. Він показав, як багато в країні негідників - але благородних, чесних людей було набагато більше. Причому серед цих людей могли виявитися і ті, хто аж ніяк не симпатизував євреям, але відчував огиду, коли стикався з відвертою, нічим не прикритою брехнею (рос.).

Ігор Голод: Неопалима церква. Як "саморозпустилася" УГКЦ

65 років тому на церковному соборі у Львові за вказівкою Кремля спробували ліквідувати Українську греко-­католицьку церкву. Насправді Львівський псевдособор нічого не вирішував - на ньому не було жодного єпископа УГКЦ. Зате були католицькі "єпископи", висвячені... Російською православною церквою.

Іван Вакарчук: Пам'ять і повторюваність подій

Іван Вакарчук про математику в історії: "Хвилі українізації повторюються з періодичністю в 70 років. Чи нам мовчати, сподіваючись на поворот колеса Фортуни, і кількадесят років чекати наступної фази? Чи творити по всій державі громадські самоорганізаційні структури і знайти точку динамічної рівноваги?"

Василь Овсієнко: Нове в шевченкознавстві від Азарова та старе в геометрії від Януковича

9 березня 2011 року в Каневі Ніколай Азаров (котрий родом із Калуґи), з превеликою втіхою закликав нас, підвладних йому українців, молити Господа за Вкраїну "в останню, тяжкую минуту". Бо вона вже, на його думку, настала. І сказав, що це такий "Заповіт" Шевченка. Коли ті слова з іншого вірша: "Чи ми ще зійдемося знову?".

Юрій Макаров: "Шева" живий!

Час нагадати, що Шевченко може стати для наших сучасників зразком успішності. Як іще назвати людину, котра спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Живий Шева значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам'ятників.

Ігор Голод: 8 Березня - День... перемоги

Первісна мета Міжнародного жіночого дня - боротьба за права - потонула в Україні у морі квітів. 8 березня чоловіки звично повторять жінкам чудові слова, які наступного ж дня забудуть на ще один рік. І це лицемірство називають у нас жіночим святом...